Чаршама Сор

Це важливе для єзидів свято частково забуте єзидами Грузії та Вірменії. Можливо, причиною стала багатовікова міграція з цих місць єзидів, які опинилися далеко від Лаліша, біля північних рубежів Курдистану. Але в Ірані також святкується «чаршанбе-йє сурі» (святкова середа), пов'язане з давніми зороастрійськими традиціями[1].

Чаршама Сор (Carsema Sor) — єзидське свято.

Відмінності

Незважаючи на це, деякі елементи свята Чаршама сміття (Червона середа) збереглися в пам'яті предків і з часом оформились у самостійне свято Клоч, хоча за ним закріпилася характерна назва Сарсал, тобто Новий Рік. Очевидно і те, що дата свята перемістилася на місяць раніше. Елементи айда Чаршама сор можна простежити в Клоча саре сале - свята езидів Південного Кавказу.

Історія

Отже, джерелом свята Клоч є свято Чаршама сор, яке грандіозно відзначається езидами, що залишилися в Курдистані. Перший день Нового Року у єзидів називається Сарсал, тобто початок року, і припадає на середу першого тижня квітня місяця (Нісан) за східним календарем. Згідно з єзидськими священними текстами, щороку Бог сідає на трон і скликає до себе ангелів на чолі з Мелеком Тавусі. Він вибирає одного з них і посилає на землю, щоб той керував світом протягом року. Єзиди кажуть, що ангел сходить на землю і вбирає її квітами і зеленню.

Святкування

Під час Чаршама сор у Лалиші священнослужителі читають молитви і священні гімни, а до вечора запалюють олійні лампи. Єзидський храм Лалиш знаходиться в глибокій мальовничій долині, яка має один вихід. Схили вершин вкриті густою зеленню горіхових, шовковичних і оливкових дерев. По обох схилах чотирьох гір — Мшат, Арафат, Мшлугіа і Хазрат — тягнуться ряди невеликих мазанок, в яких у святкові дні селиться народ, що прийшов поклонитися святині.

Вода, що витікає з підземного джерела і петляє по мережі підземних печер, а потім виходить назовні під кожною з веж стародавнього храму, несе на собі печатку святості. Портали, що служили входом до храму, прикрашені висіченими з каменю глибоким рельєфом різними символами. У центрі — велика склепінчаста зала, сім колон якої підтримують купол. З незапам'ятних часів сюди з усіх боків стікалися люди, що прагнули знань.

Долина Лалиш виблискує вогнями сотень ламп, які надають їй красивого вигляду. За межами храму єзиди, розділені міждержавними кордонами, також справляють це свято.

Примітки
  1. Artur Rodziewicz. And the Pearl Became an Egg: The Yezidi Red Wednesday and Its Cosmogonic Background // Iran and the Caucasus. — 2016. — Т. 20, вип. 3-4 (19 грудня). — С. 347–367. — ISSN 1573-384X. — DOI:10.1163/1573384X-20160306.

Посилання

При складанні даної статті було використано матеріал з книги Дмитра Пирбари «На Шляху до істини».

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.