Часниковий сік
«Часниковий сік» — збірка віршів українського письменника Івана Андрусяка, опублікована в 2004 році видавництвом «Факт» (Київ). Художнє оформлення виконала Уляна Мельникова. Книжка вийшла в продюсованій Тарасом Федюком серії Асоціації українських письменників «Зона Овідія».
| Автор | Іван Андрусяк |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Мова | українська |
| Жанр | Поетична збірка |
| Видавництво | Факт |
| Видано | 2004 |
| Сторінок | 128 |
| ISBN | 966-8404-38-1 |
Назву збірки витлумачено в анотації: «Поет Іван Андрусяк у своїй новій книжці «Часниковий сік» відчитує «час теперішній крізь овид часу вічного», додаючи «бодай дещицю здорового часникового духу» в постмодерну стихію смоґу й міазмів. Позначене аванґардовим художнім мисленням, його письмо базується на класичних традиціях української поетики».
Збірку склали два розділи: "Часниковий сік" - вірші 2001-2004 років; та "Овид" - вибрані вірші з попередніх збірок автора.
Відгуки критики
Марія Криштопа:
 |
Часник відлякує упирів і вужів, його носять дівчата і молодиці у станиках, аби хтось не зурочив. Часник – оберіг. Поезія – оберіг. Ця збірка – химерне поєднання язичництва й християнства, голосів предків і боротьби самого із собою. “Прости мені, Дажьбоже чи Єгово, / Прости мені за те, що я мовчав”. |  |
|
„Часниковий сік” є добрим набутком як поезії загалом, так і Андрусяка зокрема. Він не тільки поет стихії, він через цю стихію проривається у вічне, а це, повірте, вищий у поезії пілотаж: „і тільки далі незборимо далі тебе мізерна пташка не спиня і тільки тонко гнеться у повітрі сюркочучи розбризкані лади і так нестерпно хочеться повірте не наступити на її сліди”, „а ти мені хоч дерева налий лише такого щоб не говорило”, „Я довго знав, що буду жити довше (...) І тільки кадуб жовтої труни, і під ногами миші яворові. А сни виходять в заміть, і по них ні сліду не лишається, ні крові”, „доопріч нас – чи перед усіма, чи над усім, чи просто так – в усьому. не втома крику, а некрику втома така сама, як істина – сама. і снитися – бо Ти іще до сну, і слухати, допоки Ти опісля збираєш пісню пальцями – бо пісню, і тінь перегортаєш – бо пісну. Осипляться пелюстки цих пісень, затопчеться посіяне насіння. мій Господи, заговори до тіні! вона бодай відбиток їх несе”. | |
Видання
- Іван Андрусяк, Часниковий сік: вірші;— К.: Факт, 2004.