Ченю
Життєпис
Походив з клану Гулун. Став спадковим гулун-ваном. 140 році спільно з князем Усі повстав проти шаньюя Цюйтежоші Чжуцзю. До них долучився західний тукі-ван Їті. Разом війська складали більше 10 тис. вояків. Повсталі взяли в облогу столицю Мейдзі. Втім на допомогу шаньюю прийшли 20-тисячна китайська армія, що завдала поразки Ченю та його союзникам. Втім разом з Усі продовжив напади на укріплення Цюйтежоші Чжуцзю, який невдовзі під тиском китайських урядовців наклав на себе руки.
Різні клани південних хунну повстали, намагаючись зробити свого представника шаньюєм. Водночас дуляо-гянгюнь Ма Сюй перемовинами намагався зупинити виступи хунну. Йому вдалося схилити до миру 13 тис. вояків. АлеЧеню було оголошено шаньюєм.
141—142 роках хунну нападали на прикордонні китайські повіти Бінчжоу, Лінчжоу, Ючжоу й Цзічжоу. У відповідь ханські війська протягом 142 року завдали поразок Ченю і Усі. Після загибелі останнього взимку 143 року шаньюй Ченю здався китайцям. Подальша його доля невідома. Новим правителем було поставлено Хуланьжоші Чжуцзю.
Джерела
- Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
- Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press
- Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press
- Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill