Чепурний Василь Федорович

Народився в селі Авдіївка, Чернігівська область, у селянській сім'ї Федора Чепурного і Софії (в дівоцтві — Лазаренко)[1][2].

Після закінчення школи працював у городнянській районній газеті «Сільські новини», де став спершу кореспондентом, а згодом — відповідальним секретарем. Потім вступив до Київського університету імені Т. Шевченка на факультет журналістики. В університеті випускав стінгазету «Слово-зброя». Після армії продовжив навчання, але п'ятий курс закінчив заочно. На п'ятому курсі пішов працювати в редакцію газети «Комсомольський гарт».[1]

Із «Комсомольського гарту» перейшов до «Молоді України» власкором по Чернігівській і Сумській областях і керував прес-службою представника Президента в Чернігівській області за часів Кравчука. За часів Кучми працював вченим секретарем Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського, де, зокрема, упорядкував перші після другої світової війни «Наукові записки».

Член Народного Руху України з 1989 року[3]. На установчих зборах чернігівського обласного Товариства української мови імені Т.Шевченка 15 січня 1989 року всупереч лінії обкому компартії був обраний головою[4].

Разом із Петром Антоненком заснував газету «Сіверщина», був її редактором. Очолював чернігівську газету «Просвіта», ініціатор створення газети «Біла хата».

Під час декомунізації 2016 року — радник голови обласної державної адміністрації з цих питань, керівник експертної групи обласної комісії з питань декомунізації[5][6].

Автор книг публіцистики «Акурайку», «В осім барку»[7], дослідження з історії відродження Чернігівської єпархії (у співавторстві), видавець та редактор біля 20 книг з краєзнавства, художньої літератури. Зокрема, в заснованому Василем Чепурним видавництві "Редакційно — видавничий центр «Сіверщина» вийшли книги «Сіверщина Incognita»[8], Олександра Волощука «Автостопом на край світу»[9], «Голодомор 1932—1933 рр в Україні очима дослідників і свідків: Чернігівщина», «Державотворчий потенціал української соборності».

9 червня 2019 року[10] розгнівав мережу расистськими висловлюваннями[11] та потрапив у скандал[12]. Це сталося після того як кореспондент газети Верховної Ради обізвав Жана Беленюка «негром», а Володимира Зеленського «євреєм-клоуном».[13] Редакція газети «Голос України» не підтримала позицію Василя Чепурного[14], а його акаунт у Фейсбуці був заблокований.[15] Під натиском громадської думки редакція газети «Голос України» попросила вибачення за «позицію» свого кореспондента.[16] Триразовий чемпіон Європи (2016, 2014, 2012), заслужений майстер спорту України Беленюк Жан Венсанович відповів на расистську образу:[17]

"Деяким панам, особливо які називають себе журналістами, потрібно потроху вилазити з печер, а то засиділися, а на дворі 21 століття"

• «Акурайку»;[18]
• «В осім барку»
• «Цеглинка для рідного храму. Історія відродження Чернігівської єпархії (1989 - 2002 р.р.)» (у співавторстві з Ю. Соболем).

• Лауреат премії імені Бориса Грінченка;[2]
• Орден святих Кирила і Мефодія Української православної Церкви Київського патріархату
• медаль «За жертовність і любов до України» Української православної Церкви Київського патріархату.
• медаль «Будівничий України» ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка
• медаль Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка.

1. Чепурний Василь. Автобіографія. Буквоїд. Процитовано 26 червня 2017.
2. Чепурний Василь Федорович. Авдіївська школа. Процитовано 26 червня 2017.
3. Боротьба за незалежність України у 1989- 1992 рр.: Чернігівська крайова організація Народного Руху України за перебудову (українською). Чернігів: Управління у справах преси та інформації Чернігівської ОДА. 2009. с. 422. ISBN 978-966-533-413-2.
4. "Просвіта": історія та сучасність (українською). Київ: Видавничий центр "Просвіта". 1998. с. 319. ISBN 966-7551-00-8.
5. Василь Чепурний: «Моя місія як радника голови ОДА з питань декомунізації завершена». http://cg.gov.ua/ (українською). 13-06-2016. Процитовано 13-06-2016.
6. Типовий Чернігів. www.facebook.com (укр.). Процитовано 9 лютого 2020.
7. Василь Чепурний видав книгу публіцистики "В осім барку". УРИВОК. bukvoid.com.ua. Процитовано 9 лютого 2020.
8. Сіверщина Incognita (українською). Чернігів: Редакційно - видавничий центр "Сіверщина". 2011. ISBN 978-966-2317-04-6.
9. Волощук, Олександр (2008). Автостопом на край світу (українською). Чернігів: Редакційно- видавничий центр "Сіверщина". ISBN 978-966-533-363-0.
10. Кореспондент «Голосу України» Чепурний назвав Беленюка «негром», а Зеленського — «євреєм-клоуном»
11. «Єврей-клоун-президент» та «Беленюк - негр»: журналіст парламентської газети розгнівав мережу расистськими висловлюваннями, УНІАН, 10.06.19
12. Хто такий Василь Чепурний і як він потрапив в расистський скандал, фото
13. Журналіст газети «Голос України» виявився расистом і ксенофобом, zaxid.net, 9 червня 2019
14. Редакція газети «Голос України» не поділяє позицію Василя Чепурного, Голос України, 8 червня 2019
15. Заява Василя Чепурного з приводу цькування, Сіверщина, 11 червня 2019
16. Редакція газети «Голос України» попросила вибачення за «позицію» свого кореспондента, Радіо Свобода, 10 червня 2019
17. Жан Беленюк відреагував на образи журналіста Чепурного, Наш, 10 червня 2019
18. КУХАРУК, Роман. ВАРТІСНА ПУБЛІЦИСТИКА. Всеукраїнська творча спілка "Літературний форум". Процитовано 26 червня 2017.

• Особистий блог в ЖЖ
• Василь Чепурний на Facebook