Червона лінія (Лісабонський метрополітен)

Червона лінія або Сходу (порт. Linha Vermelha ou do Oriente) — є однією з чотирьох ліній Лісабонського метрополітену. Кількість станцій — 7, довжина лінії — 6 км, час проїзду — 9 хв. Більша частина лінії проходить під землею, має лише один естакадний відрізок між станціями «Олаяш» і «Бела-Вішта». На сьогодні це єдина лінія Лісабонського метро, де поїзди мають тільки три вагони. Усі її станції мають посадкові платформи, розраховані на 6 вагонів, але шестивагонні поїзди планують запустити лише після відкриття західної дільниці лінії, що заплановано на 2009 рік (поїзди з шести вагонів пускають дуже рідко у вкрай напружені дні).

Червона лінія або Сходу
Лісабонський метрополітен
Відкриття першої ділянки 1998
Довжина, км 6
Кількість станцій 7
Час проїзду, хв 9
Кількість вагонів у складі поїзда 3 (6 у напружені дні)
Наземні ділянки 1 естакадний відрізок

Історія будівництва[1]
Діаграма у травні 1998 року

Перший відрізок Червоної лінії між станціями «Аламеда» (порт. Alameda) та «Оріенте» (порт. Oriente) був введений в експлуатацію 19 травня 1998 року. У той час він став продовженням Лісабонського метро у східному напрямку, з'єднавши португальську столицю з її східною частиною, де в тому ж році відбувалась міжнародна експозиція присвячена океанам EXPO'98.

Крім вже згаданої станції «Аламеда», що належить також до Зеленої лінії, було відкрито відразу 5 нових станцій: «Олаяш» (порт. Olaias), «Бела-Вішта» (порт. Bela Vista), «Шелаш» (порт. Chelas), «Олівайш» (порт. Olivais), «Оріенте» (порт. Oriente). Передостанню станцію цього відрузку, «Кабу-Руйву» (порт. Cabo Ruivo), було введено в експлуатацію через місяць — 18 червня 1998 року.

Компас як символ лінії

У 2006 році було розпочато будівельні роботи з пролонгації Червоної лінії у її західному напрямку, з метою з'єднати її з двома іншими лініями: Жовтою та Синьою (станції «Салданья» та «Сан-Себаштьяу» відповідно). Відкриття цього відрізку заплановане у 2009 році[2]. Крім того, будується новий відрізок між кінцевою станцією «Оріенте» та міжнародним аеропортом «Портела» у північно-східній частині міста, але конкретні терміни завершення будівництва на офіційному сайті Лісабонського метрополітену, на жаль, не вказані[3].

рік Пускові об'єкти Довжина
1998 Дільниця «Аламеда» — «Оріенте» (6 станцій, у т.ч. 5 нових) 6,0 км
1998 Введення в експлуатацію станції «Кабу-Руйву» (1 станція) -
2009
(план)		 Дільниця «Сан-Себаштьяу» — «Аламеда» (2 станції) 1,8 км

Перспектива розвитку

Планується продовження лінії до залізничної станції «Камполіде» приміського сполучення у західній частині міста, від станції «Сан-Себаштьяу»[4].

Галерея зображень
  • Головна зала станції «Аламеда»
  • Головна зала станції «Олаяш»
  • Естакадний відрізок між станціями «Олаяш» і «Бела-Вішта»
  • Головна зала станції «Бела-Вішта»
  • Головна зала станції «Шелаш»
  • Вестибюль станції «Олівайш»
  • Прибуття поїзда на станції «Кабу-Руйву»
  • Декорація кінцевої станції лінії — «Оріенте»

Посилання

Примітки
  1. Історія на офіційному сайті Лісабонського метрополітену Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine. (англ.)
  2. Об'єкти що будуються на офіційному сайті Лісабонського метрополітену Архівовано 18 вересня 2008 у Wayback Machine. (англ.)
  3. Дільниця «Оріенте»—«Аеропорту» на офіційному сайті Лісабонського метрополітену Архівовано 23 грудня 2008 у Wayback Machine.(порт.)
  4. Запроектована дільниця «Сан-Себаштьяу»—«Камполіде» на офіційному сайті Лісабонського метрополітену Архівовано 25 січня 2009 у Wayback Machine.(порт.)


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.