Червона планета (роман)

Двоє підлітків із марсіанських колоністів, Джим Марло і Френк Саттон, відправляються на навчання в Академію імені Ловелла у марсіанському поселенні Малий Сирт. Джим бере з собою домашнього улюбленця з місцевої фауни — «стрибунця» Вілліса, що має розмір як волейбольний м'яч, інтелект людської дитини і абсолютну пам'ять на почуті звуки, які він може також добре відтворювати. В районі проміжної станції по дорозі до академії хлопці відвідують стародавнє марсіанське місто, де знайомляться з марсіанами і беруть участь в ритуалі розділення води, стаючи таким чином близькими друзями марсіанина на ім'я Гекко.

У школі Джим одразу ж починає конфліктувати з новим директором Хоу, який намагається встановити авторитарні порядки для учнів та конфіскує Вілліса, оскільки не дозволяє тримати домашніх улюбленців. Джим і Френк визволяють Вілліса з директорського кабінету, після чого стрибунець повторює дві почутих ним розмови між Хоу та Бічером, колоніальним адміністратором Марса, з яких дізнаються, що Лондонський зоопарк заплатив би велику суму за марсіанського стрибунця. Крім того, Бічер планує відмінити щорічні міграції колоністів, змусивши їх зимувати у важких умовах марсіанської зими. Хлопці здійснюють втечу із академії, щоб попередити батьків у колонії.

Незважаючи на те, що до дому тисячі миль, хлопці відправляються в далеку дорогу на ковзанах по замерзлому марсіанському каналу. По дорозі Френк важко занедужує, за втікачами починається погоня, але хлопців рятують їхні марсіанські друзі, які приймають їх через відношення Джима до Вілліса і водній дружбі з Гекко. Марсіани виліковують хворобу Френка і відправляють їх додому на швидкісному «метро».

Після попередження батько Джима швидко організує міграцію, сподіваючись застати Бічера зненацька. Колоністи добираються до Малого Сирта і тимчасово поселяються у школі-інтернаті. Хоу зачинається у своєму кабінеті, а Бічер бере в осаду будівлю школи, при спробі покинути її було вбито декілька беззбройних колоністів. Осадженим не залишається нічого іншого, ніж дати відсіч, вони організовують нічну вилазку, участь в якій беруть і Джим з Френком, та захоплюють Бічера в його офісі, проголосивши автономію Марса.

У цей час на заклик Джима про допомогу підходять декілька марсіан, які входять у школу і відправляються в кабінет Хоу, після чого той безслідно зникає. Потім марсіани те ж саме роблять із іншим кривдником Вілліса, Бічером. До цього марсіани дозволили людям поселитися на їхній планеті, але загроза Бічера по відношенню до Вілліса змусила їх переглянути це питання. Вони висувають колоністам ультиматум: покинути планету яким завгодно способом. Доктор Макрей веде переговори з марсіанами і вмовляє їх дозволити колоністам залишитися, в основному завдяки міцній дружбі Джима з Віллісом. Макрей припустив, що марсіани починають життя як стрибунці, перетворюються далі в дорослих, а потім продовжують існувати після смерті як «старійшини». Зрештою Джиму залишається лише змиритися з тим, що Вілліс покине його і почне доросле життя.

Життєвий цикл марсіан (як його уявляв доктор Макрей) такий же, як в «Чужинці на чужині». В цьому романі «старійшини» також живуть в двох площинах буття: фізичній і нематеріальній. Крім того, ритуал поділу води друзями присутній і в «Чужинці …». Також збігається здатність марсіан здійснити безслідне зникнення предмета або людини, яка відіграє важливу роль в цьому романі.

Загальний опис марсіанського суспільства також характеризується повагою до свободи. Так, наприклад, марсіанин Гекко був особливо незадоволений, коли зрозумів сутність Лондонського зоопарку; Майк в «Чужинці …» відчував почуття «неправильності» по відношенню до кліток, коли вперше побачив тварин в клітках зоопарку, і він навіть спочатку хотів звільнити їх.

Джек Вільямсон охарактеризував «Червону планету» як перший реальних успіх письменника в цій серії, відмітивши, що «Гайнлайн відшукав правильний напрямок… Світ Марса вибудуваний логічно і рясніє переконливими деталями, а персонажі привабливі та діють природно»[2].

Пітер Міллер в огляді оригінального видання похвалив роман за «правдоподібність, увагу до деталей, яка добре відома дорослим читачам Гайнлайна… Пояснення ніде не затягується занадто, а сюжет розвивається найприроднішим способом»[3].

• Колонізація Марса

• Червона планета в Internet Speculative Fiction Database (англ.)
• Інформація про «Червону планету» на сайті «Лабораторія фантастики»