Черкаське родовище бентонітових глин

Родовище найбільше в Україні і Європі[1] та одне з найбільших у світі; тут знаходиться понад 90 % всіх запасів бентонітів в Україні[2]. Відкрите у 1954 році, детально розвідане в 1958–1960 роках, розробляється з 1974 року відкритим способом. З 2004 року впроваджено принцип селективної вибірки глини, що дозволяє суттєво підвищити якість продукції. Розробкою родовища займається ПАТ «Дашуківські бентоніти». Пропонується надати родовищу статус геологічної пам'ятки регіонального значення[3].

Загальна площа родовища 643,4 км². Воно складається з декількох ділянок: Дашуківської (основної, тут наразі ведеться активна розробка), Ріпкинської (містяться поклади лужних бентонітів[4]), Босівської.

Родовище відноситься до боярської товщі верхнього міоцену, складається з 5 шарів глин різного мінерального та хімічного складу і промислової значущості. Нині найбільш інтенсивно розробляється другий продуктивний шар, складений з монтморилонітових глин, які мають широке застосування в різних промислових сферах. Глина утворилась внаслідок перемиву кір вивітрювання основних та ультраосновних порід кристалічного фундаменту в напівзакритому водному басейні пізньоміоценового часу. Кар'єр, де видобувається бентоніт, має площу 16 га. Він витягнутий в північно-західному напрямку, має розмір 800×200 м, глибина понад 50 м, має 5 уступів. Геологічні запаси оцінюються у приблизно 10 млрд тонн. Загальна промислова площа становить приблизно 120 км². Балансові запаси родовища станом на 1982 рік становили 104,7 млн тонн[5], станом на 2010 рік складають 49,4 млн тонн; видобуток станом на 2009 рік — 213,6 тис. тонн[6].

Глини залягають на глибині 10-40 м. Потужність продуктивної товщі від 0,5 до 43 м. У кар'єрі розкриваються такі шари:

• голоцен — ґрунтово-рослинний шар (1,3 м);
• широкінський кліматоліт — глина сіро-коричнева, в підошві бура, з прошарками лесоподібного матеріалу (1,3 м);
• крижанівський кліматоліт — глина бурувато-червона, донизу гігроморфна, сірувато-коричнева з нечіткими бурувато-коричневими плямами, в підошві з крупними гніздами кременистих карбонатів (0,8 м);
• березанський кліматоліт — глина сизувато-світло-сіра (2 м);
• верхній міоцен (боярська товща) — глина від світло-сірої до темно-сірої з численними карбонатними стяжіннями, в підошві прошарок вохристо-жовтих глин зі значним вмістом вапнякових конкрецій (3 м); глина світло-зеленувато-сіра, в'язка, пластична, у підошві 1-метровий прошарок світло-коричневої глини (6 м).

Бентонітові глини Черкаського родовища були успішно використані для дезактивації зовнішніх і внутрішніх поверхонь будинків і споруд, які зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС[7].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Сайт ПАТ «Дакушівські бентоніти»
• І робота, і заробітки