Чернігівське єпархіальне сховище старожитностей

Рішення про його створення Чернігівська духовна консисторія ухвалила в червні 1900, але підготовчі роботи затягнулися, і статут музею було затверджено в жовтні 1906. Головна мета діяльності — збирання, зберігання та вивчення церковно-історичних старожитностей регіону.

В Єпархіальному музеї було поступово зосереджено унікальне зібрання рукописних книг і стародруків, документи з церковних та монастирських архівів, старовинні ікони, церковне вбрання і начиння, портрети церковних діячів. Найцінніші пам'ятки експонувалися на виставці з нагоди 14-го Археологічного з'їзду в Чернігові (1908). В 1908 та 1916 рр. було видано два випуски «Сборника Черниговского епархиального древлехранилища», що містять опис деяких колекцій, інформаційні повідомлення, наукові розвідки.

Діяльністю музею безпосередньо опікувалась утворена в жовтні 1907 Церковно-археологічна комісія. В 1906—13 його очолював викладач Чернігівської духовної семінарії, історик В.Дроздов, а з 1913 — священик і краєзнавець К.Самбурський.

Спочатку колекції зберігались у приміщенні Чернігівської духовної семінарії, а з 1912 — у новозбудованому Єпархіальному будинку.

В 1921 р. на основі його зібрання було створено Музей культів, який в 1925 р. увійшов до складу Чернігівського державного музею.

• О. Б. Коваленко. Чернігівське єпархіальне сховище старожитностей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 521. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.