Четверта битва при Ізонцо

Вирішальні зіткнення відбулись у районі міста Гориця та на плато Красу, хоча наступ вівся по всьому фронті річки Ізонцо, довжиною 90 км.

Восени 1915 р., коли французький наступ у Шампані зазнав невдачі, російські армії було відкинено на 400 км на схід від Варшави, а сербські війська було погромлено німцями та болгарами, італійське командування вирішило завдати удару по австро-угорцях. Планувалося прорвати австрійську позиційну оборону та захопити важливі стратегічні пункти Подгору, Ославію, Монте Сеї-Бусі та Монте Сан-Мікеле. Головна мета — захоплення міста Гориця, тому головні сили італійської Ізонцської групи армій було спрямовано на цей пункт.

Австрійське командування з урахуванням того, що значна частина військ знаходилася на Східному фронті, продовжувало дотримувалося стратегії оборони. Особливо важливим був вважався район річки Ізонцо, де було облаштовано укріплені рубежі в районі Тольміно та Гориці.

Краєвид річки Ізонцо

• I фаза (10—13 листопада) — італійські атаки по всьому фронту від р. Пьява до Адріатичного моря
• II фаза (14—15 листопада) — боротьба за плато Доберто на півночі
• III фаза (18—22 листопада) — спроба прориву австрійського фронту та наступ на місто Гориця
• IV фаза (24 листопада — 2 грудня) — продовження італійських атак по всьому фронту.

Усі італійські атаки було відбито і після настання холодів начальник штабу Верховного командування генерал-лейтенант Луїджі Кадорна зупиняє наступ.

генерал герцог д'Аоста

Італійська армія

Ізонцька група армій:

• 2 армія (генерал П'єтро Фругоні), дислокувалась в районі Монте Крн
• 3 армія(генерал Емануелє-Філіберто, герцог д'Аоста), дислокувалась в районі Гориці.

Загальний склад

• 370 батальйонів (піхотні формації, альпійські стрільці, берсальєри, сапери)
• Артилерія — 1374 гармати

Командувач 5-ю армією ген. С. Бороєвич

Австро-угорська армія

Південно-Західний фронт (генерал-полковник ерцгерцог Євгеній Австрійський)

• 5-та армія (генерал-полковник Світозар Бороєвич)

Загальний склад

• 155 батальйонів (піхотні формації, сапери, єгері, ландвер, угорський гонвед, боснійські частини)
• Артилерія — 626 гармат

Неоголошене перемир'я настало разом з першим великими холодами у горах Красу, через перешкоди з постачанням військові дії було призупинено. Проблеми з постачанням з обох боків були пов'язані з ідеєю про 1915 рік як рік бліцкригу, тому підготовки до тривалої позиційної війни проведено не було. Бойові дії відновились у березні 1915 р. (П'ята битва при Ізонцо).

Починаючи з 24 листопада у битві брав участь 85-й Мараморосько-Угочанський піхотний полк австрійського війська, третину якого складали українці з Закарпаття. Під час боїв 3-й окремий батальйон полку вів важкі бої з італійцями на горі Мерзлий Верх (Юлійські Альпи). Також у цих боях брав участь окремий батальйон 66-го Унгварського піхотного полку, до якого теж мобілізовувались українці[1]).

Італійцям не вдалося досягнути перемоги. Австро-угорське військо продовжувало утримувати усі важливі стратегічні пункти — Роверето, Трієнт, Тоблах, Тарвіз, Горицю та Трієст[2]). Місто Гориця було перетворено на руїну.

Причини невдач італійського наступу були наступними :

• Італійське військо поступалось австрійському у матеріально-технічному забезпеченні;
• Слабка оперативно-тактична підготовка офіцерського складу;;
• Відсутність розробленої теорії та методів бойових дій в умовах гірського театру військових дій
• Слабке артилерійське забезпечення наступу італійських військ та відсутність взаємодії артилерії з піхотою;
• Неузгодженість наступальних дій[2]).

Водночас австрійське командування, через значні втрати, запрохало військової допомоги у Німеччини, що на той час дотримувалась нейтралітету в італійських відносинах. Пізніше це стало причиною вступу Німеччини у війну проти Італії. Загалом, жодного впливу на хід війни ця битва не мала.

• Перша світова війна
• Італійський фронт Першої світової війни

• Виллари Л. Война на итальянском фронте 1915—1918 гг. — М.: Государственно военное издательство Наркомата Обороны Союза ССР, 1936. — 208 с
• Зайончковский А. М. Первая мировая война. — СПб.: Полигон, 2000. — 880 с.
• Залесский К. Кто был кто в Первой мировой войне. — М.: АСТ, 2003. — 894 с.
• История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / под редакцией И. И. Ростунова. — в 2 томах. — М.: Наука, 1975.
• Лиддел Гарт Б. 1914. Правда о Первой мировой. — М.: Эксмо, 2009. — 480 с.
• Jung Peter, Pavlovic Darko. The Austro-Hungarian Forces in World War I (I) 1914–16. — Man-at-Arms 392. — Oxford: Osprey publishing, 2003.
• Hickey Mikhael. The First World War(4): The Mediterranean Front 1914—1923. — Essential Histories 23. — Oxford: Osprey Publishing, 2003.
• Marzetti Paolo. La Guerra Italo-Austriaca 1915—1918. — Parma, 1991.
• Nicolle David. The Italian Army of World War I. — Oxford: Osprey Publishing, 2003.
• Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918. Band I—VII. Wien: Verlag der Militärwissenschaftlichen Mitteilungen, 1930—1939.
• Tommasi G. Brigata Sassari. Note di guerra. — Roma: Tipografia sociale, 1925.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Італійський фронт Першої світової війни

• Documenti e vita dei soldati italiani nella Prima guerra mondiale
• Італійський фронт Першої світової війни
• Італійська армія
• Італійський фронт. 1915—1918
• Фронт Ізонцо. 1915—1917