Чечет Юрій Васильович
Ю́рій Васи́льович Чечет (4 лютого 1972 — 6 серпня 2014) — сержант Збройних сил України.
| Чечет Юрій Васильович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
4 лютого 1972 Гульськ | |
| Смерть |
6 серпня 2014 (42 роки) Степанівка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєвий шлях
Працював на металобазі трактористом, порався з конем, переорював поля односельцям. Коли прийшла повістка, не переховувався, 20 березня 2014-го мобілізований, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону, 30-а окрема механізована бригада. З червня перебував під Маріуполем, від 28 липня — на лінії фронту.
6 серпня 2014-го загинув під час бою на 43-му блокпосту під селом Степанівка. Разом з Юрієм загинули сержанти Іван Ломачук, Володимир Степанюк, солдат Сергій Півоварчук.
Про смерть воїна родичам повідомили російські бойовики, надіславши відео. Перебував у списку зниклих. 18 грудня у Новограді-Волинському попрощались з трьома воїнами, яких упізнали за експертизою ДНК. Похований у рідному селі 19 грудня.
Без Юрія лишились дружина Ніна Давидівна, двоє синів — Ярослав і Олександр.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
- в травні 2016 року на фасаді Гульської ЗОШ відкрито пам'ятні дошки випускникам Василю Подолянчуку та Юрію Чечету
Джерела
- Чечет Юрій Васильович
- Три дороги до безмертя
- Указ Президента України від 15 травня 2015 року року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»