Подолянчук Василь Володимирович
Васи́ль Володи́мирович Подолянчу́к (13 січня 1981 — 18 вересня 2014) — старший сержант Збройних сил України.
Подолянчук Василь Володимирович | |
---|---|
Старший сержант | |
| |
Загальна інформація | |
Народження |
13 січня 1981 Гульськ |
Смерть | 18 вересня 2014 (33 роки) |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Сухопутні війська |
Рід військ | Інженерні війська |
Формування |
12 ОПОЗ |
Війни / битви | Війна на сході України |
Нагороди та відзнаки | |
Життєвий шлях
Батьки-колгоспники виростили чотирьох дітей. Закінчив Гульську ЗОШ, здобув фах електрогазщозварювальника. Після строкової служби — військовослужбовець за контрактом. Обравши своїм фахом військову справу, 14 років служив в артилерії, потім став сапером; командир 2-го відділення мінних загороджувачів взводу інженерних загороджень роти загороджень інженерно-саперного батальйону 12-го інженерного полку. З початком бойових дій брав участь у розмінуваннях, передавав досвід молодим мінерам.
Згідно одних даних, загинув внаслідок вибуху несправної міни під час навчань в селі Каїрка. Василю як командиру після виставлення мін видалося, що щось не так — і він повернувся.
Залишилася дружина Лілія та діти, син Олександр від попереднього шлюбу дружини, якого виховував як рідного, і донька Настя 2008 р.н.
Похований в Гульську.
Вшанування
- в травні 2016 року на фасаді Гульської ЗОШ відкрито пам'ятні дошки випускникам Василю Подолянчуку та Юрію Чечету
- в Гульську проведено футбольний турнір честі Василя Подолянчука та Юрія Чечета
Джерела
- Подолянчук Василь Володимирович
- Герої не вмирають — вони повертаються до нас у граніті
- Футбольний турнір «Герої не вмирають»
- Герої не вмирають. Три дороги до безсмертя