Чжу Гаочі

Чжу Гаочі (кит.: 朱高熾; піньїнь: Zhu Gaochi), храмове ім'я Женьцзун (кит.: 仁宗; піньїнь: Renzong; 16 серпня 1378 29 травня 1425) — четвертий імператор династії Мін. Девіз правління — Хунлі (Велике Сяйво).

Чжу Гаочі
4-й Імператор Мін
7 вересня 1424  29 травня 1425 року
Попередник: Чжу Ді
Спадкоємець: Чжу Чжанцзі
 
Народження: 16 серпня 1378(1378-08-16)[1]
Пекін, імперія Мін
Смерть: 29 травня 1425 (46 років)
Пекін, імперія Мін
Поховання: Xianling Tomb of the Ming Dynasty (Beijing)d
Країна: імперія Мін[2]
Рід: Династія Мін
Батько: Чжу Ді[1][2]
Мати: Сюй Їхуа[1][2]
Шлюб: Empress Chengxiaozhaod
Діти: Чжу Чжанцзі[3][2], Zhu Zhanshand, Zhu Zhanaod, Zhu Zhangangd, Zhu Zhanjid, Zhu Zhanyind, Zhu Zhanjund, Zhu Zhanshand, Zhu Zhankaid, Zhu Zhanyongd, Princess Jiaxingd, Princess Yanpingd, princezna Te-and, Q11071667?, Princess Qingdoud, Princess Qinghed і Princess Zhendingd

 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 16 серпня 1378 року. Старший син імператора Чжу Ді. Отримав гарну освіту, виховувався у конфуціанському дусі. Замолоду допомагав батькові. Часто залишався регентами під час військових походів Чжу Ді. Саме Чжу Гаючи було доручено організовувати 6-ту морську експедицію у 1421 році під орудою Чжен Хе. Після смерті батька у 1424 році стає імператором. Продовжував зовнішню та внутрішню політику свого попередника, зокрема облаштовував нову столицю, піклувався про налогодження еконочіних зв'язків між півднем та півночю країни. Водночас намагався придушити повстання у В'єтнамі (тривало з 1418 року). Втім за станом здоров'я не міг виявляти необхідну активність — Чжу Гаочі страждав на ожиріння, хворобу ніг. Зрештою 29 травня 1425 року помер від серцевого нападу.

Примітки

Джерела

  • Ann Paludan: Chronicle of the Chinese Emperors. Thames & Hudson, London 1998, ISBN 0-500-05090-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.