Чилдир (еялет)

З початку XVI ст. державні утворення регіону Месхеті та південної Грузії — князівства Гурія та Самцхе-Саатабаго перебували у залежності у Сефевідської Персії. З кінця 1510-х років почалося прсоування на Кавказ османських військ, що призвело до початку низки турецько-перських війн. У 1545 році османські війська у битві при Сохоїсте завдали важкої поразки персам, що дозволило їм просунутися до Гурії, Самцхе та Імеретії. тут вони наштовхнулися на опір грузинських держав. Останні зрештою виступили на боці Персії.

У 1578 році у битві при Чилдирі Османи завдали поразки Сефевідам та царству Картлі. В результаті Месхеті та Самцхе опинилися під владою Османської імперії. Водночас завдано потужного удару Гурійському князівству. Наслідком цього було втрата останнім значних земель на користь султана та втрата самостійного статусу. 1578 року було створено бейлербейство Чилдир (у 1590 році перетворено на еялет), проте офіційно напевне це відбулося 1 липня 1579 року. Його першим очільником став Манучар II з роду Джакелі, правителі князівства Самцхе-Саатабаго.

Згодом Чилдирський еялет виконував завдання форпосту імперії на Кавказі. Звідси здійснювалися походи проти грузинських держав. Водночас фортеці провінції слугували захистом від вторгнення перських військ з району Картлі чи Кахетії.

З 1625 році в еялетів посаду паші з деякими перервами обіймали представники роду Джакелі, що перейшли в іслам та ісламізували колишнє князівство Самцхе-Саатабаго. У 1628 році столицю еялету було перенесено до міста Ахиска (сучасне Ахалціхе). У 1635 році під час османо-сефевідської війни еялет захопили перські війська. Проте відповідно за Зухабською угодою 1639 року повернуто Османській імперії, де відновлено межі провінції.

З появою на Кавказі володінь Російської імперії паші Чилдира часто очолювали кампанії на кавказькому театрі війни. Втім поразки турецьких військ у 1760-1770-х роках послабили вплив османів на Кавказі. За умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 року Чилдирському паші заборонялося здійснювати походи проти Імеретії та порушувати права християн в еялеті.

Під час російсько-турецької війни 1828—1829 років майже весь еялет захопили російські війська. За умовами Адріанопольського мирного договору північна частина Чилдирського еялету відійшла до Російської імперії. Після цього прибережна частина еялету увійшла до складу Трабзонського пашалик, а столицю перенесено до міста Олту.

У 1845 Чилдирський еялет було приєднано до еялету Карс.

До 1828 року складався з 8 санджаків:Ардахан, Олту, Ардануч, Хартуш, Хаджрек, Махджил, Постху, Іжарек Пенбек.

Останні роки існування складався з 4 санджаків: Юсуфелі, Артвін, Шавшат, Нусуф-Аван.

Дохід від хаси бейлербея (згодом паші) становив 925 тис. акче. Доходи санджакбеїв коливалися від 200 до 600 тис. акче. Впроваджено тімарну систему, завдяки чого створено 559 тімарів та 97 зеаметів. Еялет міг виставити 1380 спагіїв-кіннотників.

Основу становили грузини, у невеликій кількості вірмени. В результаті процесу асиміляції та ісламізації утворився народ турки-месхетінці до кінця XVIII ст.

• D. E. Pitcher (1972). An Historical Geography of the Ottoman Empire: From Earliest Times to the End of the Sixteenth Century. Brill Archive. p. 140
• Gábor Ágoston; Bruce Alan Masters (2009-01-01). Encyclopedia of the Ottoman Empire. Infobase Publishing. p. 141. ISBN 978-1-4381-1025-7.
• Aydıngün, Ayşegül; Harding, Çiğdem Balım; Hoover, Matthew; Kuznetsov, Igor; Swerdlow, Steve, «Meskhetian Turks: An Introduction to their History, Culture, and Resettelment Experiences», , Cultural Orientation Resource (COR) Center, 2006