Чоко-Мару №2

Судно спорудили як Чоко-Мару в 1927 році на верфі Osaka Iron Works на замовлення компанії Osaka Shosen, яка поставила його на регулярні рейси між Кобе та до китайським Тяньцзінем.

В 1939-му новим власником стала компанія Toa Kaiun

10 листопада 1941-го судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії та переобладнали у канонерський човен. 10 грудня того ж року назву змінили на Чоко-Мару № 2.[1]

17 — 25 грудня Чоко-Мару № 2 перейшов із Йокосуки на схід Каролінських островів до атолу Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). До середини квітня 1942-го човен ніс службу на Труці, де здійснив численні виходи на патрулювання, а також виконав кілька рейсів до інших островів архіпелагу — атолу Капінгамарангі та островів Мортлок (9 — 16 січня 1942), а також Понапе (31 січня — 5 лютого 1942). 18 — 25 квітня Чоко-Мару № 2 повернувся до Йокосуки, де до 17 травня проходив ремонт.

18 травня 1942-го човен вийшов з Японії, 24 — 25 травня відвідав атол Намонуїто (дві сотні кілометрів на північний захід від Трука), а 27 травня знову прибув на Трук. Наступні кілька місяців човен ніс патрульну службу на Труці, а 5 серпня вирушив на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів). В період з 10 по 16 августа Чоко-Мару № 2 супроводив  транспорти Ясукава-Мару та Мйоко-Мару (1939), які перевозили підрозділи 41-й піхотної дивізії, від Палау до Рабаулу — головної передової бази японців у архіпелазі Бісмарку, з якої провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. 22 серпня корабель повернувся на Трук.

31 січня Чоко-Мару № 2 вийшов з Труку на допомогу транспорту Аоморі-Мару, який узяв на буксир та привів на Палау.

19 жовтня 1942-го корабель повернувся на Трук, де до середини січня 1943-го ніс місцеву ескортну службу, зустрічаючи та проводжаючи судна, котрі проходили через цю базу (враховуючи значення Труку, на підходах до нього постійно діяли американські підводні човни).

20 січня 1943-го Чоко-Мару № 2 та мисливець за підводними човнами CH-12 полишили Трук як охорона ешелону D конвою № 35, котрий прямував до Рабаулу. Того ж дня Чоко-Мару № 2  відділився від загону та прийняв участь у рятувальних роботах (20 січня за чотири з половиною сотні кілометрів на південний схід від Трука підводним човном були потоплені два судна зі складу ешелона С, який рухався до острова Бугенвіль). В подальшому човен повернувся до  ешелону D.

22 січня ешелон D прийняли під супровід два нові мисливці за підводними човнами, тоді як Чоко-Мару № 2 та CH-12 узялись за ескортування конвою, котрий полишав архіпелаг Бісмарка. 27 січня Чоко-Мару № 2 врятував біля 1 тисячі осіб із судна Буйо-Мару, потопленого підводним човном за шість сотень кілометрів на південь від Палау.

28 січня човен прибув на Палау, базуючись на який ніс ескортну службу до кінця травня. 28 травня — 3 червня 1943-го Чоко-Мару № 2 у охороні конвою № 8282 прослідував на Трук, з якого до кінця червня здійснив кілька виходів на ескортування.

28 червня човен вирушив з Труку, забезпечуючи додатковий ескорт для гідроавіаносця Саньо-Мару, котрий повели на буксирі до Японії для проведення ремонту (Саньо-Мару був пошкоджений ще у січні в центральній частині Соломонових островів, на базі гідроавіації в затоці Реката-Бей). 12 липня конвой досяг Йокосуки.

До кінця літа 1943-го Чоко-Мару № 2 проходив обслуговування та ремонт, а 2 вересня вирушив із Йокосуки як один з кораблів ескору конвою № 3902. Останній прямував на Трук із заходом на Сайпан (Маріанські острови), проте Чоко-Мару № 2 9 вересня відділився від конвою та 13 вересня прибув напряму на Трук.

14 — 19 вересня 1943-го човен прослідував до Рабаулу ескортуючи конвой №1143, а вже 20 вересня вийшов звідти охороняючи конвой №2202, котрий через кілька днів досяг Трука.

26 вересня — 6 жовтня 1943-го Чоко-Мару № 2 пройшов з Трука на Палау, супроводжуючи конвой № 7261. В цей період — 1 жовтня — був виданий наказ щодо зворотньої конверсії корабля у транспортне судно. 6 — 12 жовтня Чоко-Мару № 2 повернувся на Трук, а 14 жовтня вийшов звідти до Японії ескортуючи конвой № 4014B, який 24 жовтня прибув до Йокосуки.

1 — 14 листопада 1943-го Чоко-Мару № 2 пройшло із Йокосуки на Трук у складі конвою № 3101, а 20 листопада вийшло у зворотній рейс з конвоєм № 4120. 24 — 25 листопада останній зупинявся на Сайпані, а 29 листопада досяг Йокосуки.

19 грудня 1943-го судно у складі конвою № 3219 вийшло з Йокосуки на Трук, куди прибуло 29 грудня.

У січні 1944-го Чоко-Мару № 2 вирушило у свій останній рейс, маючи на буксирі катер Hayabusa-Tei No.4 (25 тон). В районі за шість сотень кілометрів на південний захід від Трука та на такій же відстані на північ від островів Адміралтейства судно атакував підводний човен Albacore. Із шести випущених торпед дві потрапили у ціль, після чого Чоко-Мару № 2 розломилось навпіл та затонуло. Загинуло 13 членів екіпажу та багато пасажирів (останніх на борту було біля трьохсот). Також затонув і катер Hayabusa-Tei No.4.[2]