USS Albacore (SS-218)

28 серпня 1942-го «Альбекор» вирушив до визначеного йому району бойових дій, котрий знаходився біля північного та північно-східного проходів через риф атола Трук — головної передової бази японського флоту, звідки провадились операції та здійснювалось постачання гарнізонів в архіпелазі Бісмарка і на Соломонових островах а також на Маршаллових островах та островах Гілберта. Тут човен здійснив кілька атак на торговельні судна, проте по завершенні бойових дій підтверджень їх потоплення не отримали. 9 жовтня 1942-го «Альбекор» зустрів авіаносець, проте не зміг атакувати його. Похід завершився 20 жовтня прибуттям на острів Мідвей.

Тривав з 11 листопада по 30 грудня 1942-го та завершився прибуттям човна до Брисбену (східне узбережжя Австралії). Район бойового патрулювання «Альбекор» знаходився у Новогвінейському морі (морі Бісмарка) біля північного узбережжя островів Нова Британія та Нова Гвінея, від Рабаулу до Мадангу. Тут він здійснив дві невдалі атаки та сам один раз став ціллю для японських кораблів, проте зазнав лише мінімальних пошкоджень. Нарешті, 18 грудня 1942-го поблизу Мадангу «Альбекор» торпедувала та потопила легкий крейсер Тенрю (при цьому сам командир човна вважав, що ціллю був транспорт).

Тривав з 20 січня по 11 березня 1943-го і завершився поверненням човна до Брисбена. Район бойового патрулювання знову знаходився у Новогвінейському морі біля північного узбережжя Нової Гвінеї, при цьому 20 лютого «Альбекор» потопив ескадрений міноносець Осіо.

Тривав з 6 квітня по 26 травня 1943-го і завершився поверненням човна до Брисбена. Район бойового патрулювання знаходився навколо Соломонових островів та архіпелагу Бісмарка, при цьому здобути якихось перемог «Альбекор» не вдалось.

Почався 16 червня 1943-го. Бойове патрулювання відбувалось на комунікаціях ворога в районі Соломонових островів та архіпелагу Бісмарка, при цьому здобути якихось перемог знову не вдалось. У підсумку «Альбекор» повернувся до Брисбена.

Тривав з 23 серпня по 26 вересня 1943-го і завершився поверненням човна до Брисбена. 4 вересня «Альбекор» в районі за дві з половиною сотні кілометрів на південний захід від острова Понпеї (східні Каролінські острови) потопив переобладнаний канонерський човен Хейдзе Мару. 5 вересня за три сотні кілометрів на південний захід від острова Кусаїє човен поцілив торпедою вантажне судно Хокушо-Мару, проте вона не здетонувала (втім, вже за місяць це судно буде потоплене іншим підводним човном USS Narwhal).

Тривав з 12 жовтня по 5 грудня 1943-го і завершився поверненням човна до Брисбена. 10 листопада човен потрапив під атаку американського ж літака і зазнав пошкоджень. Найголовнішим було те, що через невчасно закритий клапан почалось надходження забортної води, що призвело до занурення «Альбекора» на глибину у 140 метрів (при максимальній проектній 90 метрів). У наступні 2,5 години човен метеляло між глибинами від 10 до 120 метрів, допоки не вдалось відновити нормальний диферент та повернутись на поверхню. Незважаючи на інцидент, було вирішено продовжувати патрулювання. Невдовзі на «Альбекорі» отримали наказ добити легкий крейсер Агано, пошкоджений підводним човном Scamp. 12 листопада Albacore вдалось знайти цей корабель, проте човен виявили та піддали чотиригодинній атаці японські ескадрені міноносці. Вже під кінець походу, 25 листопада «Альбекору» вдалось потопити вантажне судно в районі за три сотні кілометрів північніше від островів Адміралтейства.

Почався 26 грудня 1943-го та тривав до 22 лютого 1944-го. Бойове патрулювання відбувалось північніше від архіпелагу Бісмарка, при цьому 12 січня 1944-го за шістсот кілометрів на північ від островів Адміралтейства (та на такій же відстані на південний захід від островів Трук) «Альбекор» потопив переобладнаний канонерський човен Чоко-Мару №2. Через два дні, діючи у групі з підводними човнами Scamp та Guardfish, «Альбекор» в районі за 800 км на схід від острова Палау (західні Каролінські острови) потопив есмінець Садзанамі. Інший ескортний корабель дев'ять годин переслідував човен, що дало можливість Scamp та Guardfish безперешкодно знищити два танкери із полишеного без захисту конвою. По завершенні патрулювання «Альбекор» із зупинками для бункерування на Тулагі (Соломонові острови) та атолі Мідвей відправився до Перл-Гарбора. Звідси він вирушив для ремонту на верф Mare Island Naval Shipyard у Вальєхо (Каліфорнія).

Човен полишив верф 5 травня 1944-го та за вісім діб прибув до Перл-Гарбора. Після завершальних ремонтних робіт та тренувань «Альбекор» 29 травня вирушив у черговий похід в район на захід від Маріанських островів та навколо архіпелагу Палау. 18 червня флот США почав десантну операцію на Сайпані (Маріанські острови), а «Альбекор» отримав наказ перехопити японський флот, котрий рухався зі своєї бази Таві-Таві (південний захід Філіппін поблизу острова Борнео). Вранці 19 червня човен опинився прямо у центрі головної ескадри японців. Пропустивши один з авіаносців, командир «Альбекор» випустив шість торпед по другому, яким виявився авіаносець Тайхо. Останній якраз здійснював запуск літаків, при цьому один з пілотів помітив загрозу та спрямував свій літак на торпеду. У підсумку в Тайхо потрапила лише одна торпеда, котра, як здавалось, не завдала важких ушкоджень. Втім, під час ліквідації наслідків атаки японський офіцер прийняв хибне рішення увімкнути загальнокорабельну систему вентиляції, сподіваючись таким чином видалити з району пошкодження пари бензину (торпеда вцілила корабель поблизу авіапідйомника, де знаходилась велика кількість горючих матеріалів). Коли ж через певний час з якоїсь причини відбулась детонація, поширена по судну вибухонебезпечна суміш завдала невиправних руйнувань і Тайхо затонув з 1650 членами екіпажу.

Тим часом «Альбекор» зміг пережити контратаку японських есмінців та продовжив свій похід. Певний час він виконував завдання по спасінню пілотів, літаки яких могли бути збиті під час нальотів на острови Уліті та Яп (західні Каролінські острови). 2 липня човен перенацілили на дії проти комунікації між Яп та Палау. Тут «Альбекор» перехопила дерев'яний пароплав Taimei Maru, котрий здійснював місцеві пасажирські перевезення, та потопила його артилерійським вогнем. У підсумку 15 липня човен прибув на базу на атолі Маджуро (Маршалові острови).

Тривав з 8 серпня по 25 вересня 1944-го і завершився у Перл-Гарборі. На цей раз човен спрямували на північ, до узбережжя самої Японії, де він діяв біля південного узбережжя Сікоку між протоками Бунго та Кіі (відділяють цей острів від Кюсю та Хонсю відповідно). Тут вдалось потопити вантажне судно та корабель — мисливець за підводними човнами.

Почався 24 жовтня 1944 року, при цьому човен знову вирушив до узбережжя Японських островів.