Чола

Чола (там. சோழர், МФА: ['t͡ʃoːɻə]) — держава, що існувала на території Південної Індії під владою однойменної дравідської тамільської династії з 4 століття до н. е. до кінця 13 століття н. е., хоча частину цього часу як залежне князівство.

Храм у Ґанґайконда-Чолапурамі, 1030 рік
Брама храму Брахідеешварар у Тханджавурі, поч. XI ст.
Храм Айраветасвара у Дарасурамі, XII ст.
Шива, Національний музей східних мистецтв Ґіме
சோழர் குல
Імперія Чола
Царство
4 ст. до н.е. – 1279
Розташування Чоли
Межі держави станом на середину правління Раджендри I, близько до моменту максимального розширення
Столиця Пумпухар, Ураюр, Пазхаяраї, Тханджавур, Ґанґайконда-Чолапурам
Мови Тамільська
Форма правління Монархія
Історія
 - Засновано 4 ст. до н.е.
 - Середньовічна держава 848
 - Зникла 1279
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Чола

Історія

Династія походила з родючої долини річки Кавері. З правителів династії раннього періоду найвідоміший Карікала Чола, тоді як з середньовічного періоду відомі Адітья I, Парантака I, Раджараджа Чола I, Раджендра Чола I, Раджадхіраджа Чола I, Раджендра Чола II, Вірараджендра Чола, Кулотунга Чола I, Вікрама Чола і Кулотунга Чола III.

Період розквіту влади династії приходиться на проміжок часу з кінця 9 століття до початку 13 століття[1]. Під владою Раджараджі Чоли I та його сина Раджендри Чоли I, держава стала значною військовою, економічною і культурною силою Південної та Південно-Східної Азії[2][3]. У період 1010—1200 років території, залежні від Чола, простягалися до Мальдівських островів на півдні і до річки Ґодаварі на півночі[4]. Раджараджа Чола підкорив значну частину Південної Індії та Шрі-Ланки[3], а Раджендра Чола розширив володіння до Ганга, розгромивши державу сили Махіпали, правителя Пали. Також він успішно вторгся до островів Малайського архіпелагу та узбережжя Бірми і В'єтнаму[5][6]. З початку 13 століття держава Чола прийшла у занепад, втратила більшість володінь та була остаточно захоплена з посиленням держави Пандья[7].

Адміністрація

Першою столицею був порт у гирлі річки Кавері - Кавіріпаддінам.[8]

Тут одною з перших в Індії розвинулася централізована система уряду і організована бюрократія.

Територія поділялася на провінція (манадли), які у свою чергу складалися з округів (коттам, валанаду), які поділялися на райони (наду). Район складався з групи сіл (куррам). Найнижчою адміністративною одиницею було село.

Особливістю управління було наявність народних зборів, інколи цілих провінцій. Райони та міста (нагарам) мали власні збори. Втім, щодо організації та функцій цих зборів залишилося небагато інформації.

Збори у селах мали різний характер: без формальних правил або процедур називалося ур; у брагманських селах — сабга (у великих селах — магасабха). Останні розпоряджалися землями громади, відповідали за збір податків, вирішували дрібні карні справи. Усі члени зборів-сабга обиралися за жеребом на рік.

Економіка

Уся орна земля підлягала ретельної кадастризації. Володіння належало належним чином реєструвати. Це було викликано тим, що переважну частину економіки складали продукти сільського господарства. Також ними часто платили податки, велася внутрішня та зовнішня торгівля.

Державний податок становив 1/6 валового врожаю, який сплачувався натурою або грошима. Існували також податки на маслобійні, ставки, худобу, ринки, майстерні.

Для більшого розвитку економіки всередині країни володаря Чола проводилися значні меліораційні та ірригаційні роботи, були прокладена мережа якісних доріг.

Завдяки потужному флоту торгівля велася з державами південного та східного Індостану, сучасної М'янми, Південно-Східної Азії, Китаєм.

Культура

Від Чола залишалася багата спадщина. Під патронажем династії розвивалася тамільська література (Тірумангай, Джаямкондар) та архітектура, що особливо проявилося в будівництві храмів[3], збудованих не тільки як центри поклоніння, але й центри економічної активності[9][3]. найкращими зразками архітектури Чола є велетенські храми в Танджорі та Ґанґайконда-Чолапурамі. Особливістю храмів є вімани (або башти), які згодом змінилися на гопури (брами).

Володарі

Посилання

Примітки
  1. K.A. Nilakanta Sastri (1984) [1935]. The CōĻas. Madras: University of Madras.
  2. Hermann Kulke; D. Rothermund (2001). A History of India. Routledge. ISBN 0-415-32920-5.
  3. Keay, John. India: A History. New Delhi: Harper Collins Publishers. ISBN 0-002-55717-7.
  4. Majumdar, R.C (1987). Ancient India. India: Motilal Banarsidass Publications. ISBN 8-120-80436-8.
  5. Дані написів Раджендри 14 року правління. K.A. Nilakanta Sastri, The CōĻas, pp. 211—220
  6. Meyer, Milton Walter (1997). Asia: a concise history. Lanham, Md: Rowman & Littlefield Publishers. ISBN 0-8476-8063-0.
  7. K.A. Nilakanta Sastri, K.A (2002) [1955]. A History of South India. New Delhi: OUP.
  8. Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 1. Прогресс. - С.191
  9. Vasudevan, Geeta (2003). Royal Temple of Rajaraja: An Instrument of Imperial Cola Power. New Delhi: Abhinav Publications. ISBN 81-7017-383-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.