Чорі Юрій Семенович

Народився в родині селянина, був наймолодшим з шести дітей.

Почав навчання у Реальній руській гімназії в Мукачеві, а коли її закрили, закінчив радянську середню школу. Далі продовжив навчання на філологічному факультеті Ужгородського державного університету, потім - в аспірантурі у Львівському університеті імени Івана Франка. Десятки років працював учителем: почав у селі Лісковець, потім три роки у селі Станово і понад тридцять років у кількох середніх школах в Ужгороді.

Почав публіковати свої літературні твори у 1949-ім році. Разом з друзями створив у селі таємне антисталінське товариство "Нескорена юність" (1950-1954). В році 1954 Юрія Чорі заарештували, і після засудження відправили у табори на Урал, де відбував ув'язнення до 1956 р. Після звільнення оселився в Ужгороді, де жив до кінця життя. Протягом решти життя потерпав від обмежень внаслідок своєї дисидентської біографії, остаточно реабілітований лише 1991 р.

Автор десятків збірок поезій, легенд, повістей, драматургічних творів. До 2000-х років писав лише українською мовою, потім почав також публікуватися місцевим русинським діалектом. Є автором 5-томного словника русинської мови, який викликав протилежну реакцію: з одного боку, Чорі отримав премію за словник від Товариства Духновича, з іншого - українські філологи піддали словник критиці за безсистемне змішування сучасної української лексики з архаїзмами та локальними діалектизмами[1].

• ЧОРІ, Юрій (2013-16) Словарь русинського языка, 5 томів. Ужгород: ТОВ «IВA».
• ЧОРІ, Юрій (2015-17) Фразеолоґізмы русинського языка, 5 томів. Ужгород: TOВ «IВA».

• Петро Медвідь. Дотовкло русиньске сердце Юрія Чорі
• Літературна спадщина закарпатського етнографа
• Сергій Федака. Юрій Чорі розчинився у рідному фольклорі
• Юрій Чорі. Таке не забувається!