Чукотсько-камчатські мови

Сім'я складається з п'яти мов і поділяється на північну та південну гілки[1].

Мовами чукотсько-коряцької (північної) гілки говорять у Чукотському та колишньому Коряцькому автономних округах. Ця гілка включає чотири близькоспоріднені мови:

• чукотська мова 7742
• керецька мова†
• алюторська мова ~ 2000
• коряцька мова 3019

Керецька мова була поширеною на північному узбережжі Чукотки. Станом на 1997 рік залишалося лише два носії цієї мови — люди похилого віку, до 2005 року ця мова вимерла[2].

ітельменська (південна) гілка включала такі мови:

• ітельменська мова (західно-ітельменська) ~ 50
• східно-ітельменська мова†
• південно-ітельменська мова†

З них лише західно-ітельменською ще говорять близько 50 осіб на південному заході Камчатки. Інші вимерли наприкінці XVIII століття. Від них збереглися лише фрагментарні записи. Більшість живих носіїв — люди похилого віку.

Всі чукотско-камчатські мови знаходяться під впливом російської мови, оскільки більшість носіїв цих мов володіють російською мовою краще, ніж своєю рідною.

Деякі дослідники (А. П. Володін, І. С. Вдовін, Д. Уорт) заперечують генетичну спорідненість між чукотсько-коряцькою та ітельменською мовами[3]. На їхню думку, подібності між цими групами пояснюються інтенсивними контактами, під час яких ітельменська мова запозичила значну частину лексики та морфології з чукотско-коряцьких мов, зберігши при цьому особливості власної фонетики та синтаксису: відсутність інкорпорації, наявність глотталізованих приголосних, можливість скупчень приголосних, номінативний лад. Однак передбачувані запозичення відносяться до таких стійких структур мови, як базова лексика зі 100-слівного списку Сводеша та дієслівні афікси. Тому прихильники генетичної спорідненості вважають, що мова йде не про запозичення, а про існування єдиної чукотсько-камчатської прамови, відмінності ж пояснюються субстратним впливом якоїсь невідомої мови на праітельменську. Можлива реконструкція загальної чукотсько-камчатської лексики: існує вже два етимологічних словники чукотско-камчатських мов М. Фортеск'ю[4] та О. Мудрака[5]). При деяких відмінностях у деталях, загалом вони не суперечать один одному.

Чукотсько-камчатські мови зазвичай включають до складу палеоазійських мов, хоча це поняття і не припускає генетичної спорідненості між мовами які до них належать. Джозеф Грінберг висунув гіпотезу про існування євроазійської макросім'ї мов, до якої він приписав і чукотсько-камчатські мови, а також юкагірські мови та Нівхська мова. Це припущення залишається спірним, оскільки Грінберг для порівняння мов використовував свій власний метод масового порівняння лексики, а не загальноприйнятий порівняльно-історичний метод.

Можна помітити деяку типологічну подібність до ескімосько-алеутських мов (характерною рисою як чукотско-камчатських (крім ітельменскої), так і ескімосько-алеутських мов є інкорпоруючий (полісинтетичний) лад), однак на рівні морфології схожість незначна. М. Фортеск'ю включає чукотсько-камчатські мови в урало-сибірську сім'ю, хоча й не з повною впевненістю[6].

• чукотсько-камчатські мови — стаття А. П. Володіна в збірнику «мови світу: палеоазійські мови». — М., 1997. (рос.)

• Володин А. П. Чукотско-камчатские языки // Языки мира. Палеоазиатские языки. — М. : Индрик, 1997. (рос.)
• Fortescue M. Language Relations across Bering Strait: Reappraising the Archaeological and Linguistic Evidence. — London—New York : Cassell, 1998. — ISBN 0-304-70330-3. (англ.)
• Fortescue M. Comparative Chukotko-Kamchatkan Dictionary. — Berlin : Walter de Gruyter, 2005. (англ.)
• Мудрак О. А. Этимологический словарь чукотско-камчатских языков. — М. : Языки русской культуры, 2000. — ISBN 5-7859-0141-2. (рос.)