Нівхська мова
Нівхська мова — (застар. назва — гіляцька мова) — мова нівхів. Традиційно нівхську мову відносять до палеоазійських мов. Говорить нею 198 чоловік (2010, перепис).
Нівхська мова | |
---|---|
Нивхгу диф, Ньиғвӈгун | |
Поширена в | Хабаровський край, Сахалін, |
Регіон | Росія |
Носії | 198 (2010) |
Писемність | кирилиця[1] і Nivkh alphabetd |
Класифікація | Палеоазійські мови |
Офіційний статус | |
Коди мови | |
ISO 639-3 | niv |
SIL | niv |
Класифікація та загальна характеристика
Зв'язки її з іншими мовами остаточно не встановлено. Ряд дослідників припускає, що типологічно й матеріально мова близька до алтайських мов але єдиної думки щодо цього поки що немає. Нівхська є мовою аглютинативно-синтетичного типу. Іменник має категорії відмінка, числа й присвійності. Прикметника як окремої частини мови немає.
Розповсюдження
За минуле століття число нівхів було досить стабільним — в 1897 році їх було 4,5 тис. осіб, а в 2002 році -— 5,2 тис. осіб. Незважаючи на це, відсоток носіїв мови, внаслідок русифікації, серед них впав зі 100 % до 23,3 % за той же період. Великий вплив на мовну ситуацію зробило насильницьке переселення нівхів з маленьких прибережних сіл в більш великі багатонаціональні поселення на початку 1950-х років. За даними перепису 2002 року, володіння нівхского мовою відзначили 688 осіб, але ці дані відображають лише символічні аспекти функціонування мови (наприклад, «впізнавання» найбільш частотних слів і виразів або наявність в домашній бібліотеці книг нівхською мовою). В даний час кількість носіїв мови, що зберегли навички усного та писемного мовлення, — менше сотні осіб на Нижньому Амурі та Сахаліні. Всі носії нівхської мови — білінгви, так як вони вільно володіють і російською мовою. Переважна більшість носіїв — люди 1920-1940-х рр. народження.
Нівхська мова викладається до 3-го класу в кількох школах Сахалінської області і Хабаровського краю. Видаються букварі, підручники та художні твори.
На Сахаліні виходить щомісячна газета «Нивхи диф».
Діалекти
У нівхській мові розрізняють три основні діалекти:
- східно-сахалінський,
- північно сахалінський
- амурський.
Писемність
Писемність 1931— 1953 — на латинській графічній основі, з 1953 — на основі кирилиці.
А а | Б б | В в | Г г | Ӷ ӷ | Ғ ғ | Ӻ ӻ | Д д |
Е е | Ё ё | Ж ж | З з | И и | Й й | К к | К’ к’ |
Ӄ ӄ | Ӄ’ ӄ’ | Л л | М м | Н н | Ӈ ӈ | О о | П п |
П’ п’ | Р р | Р̌ р̌ | С с | Т т | Т’ т’ | У у | Ў ў |
Ф ф | Х х | Ӽ ӽ | Ӿ ӿ | Ц ц | Ч ч | Ч’ ч’ | Ш ш |
Щ щ | ъ | Ы ы | ь | Э э | Ю ю | Я я |
Література нівхською мовою
В усній народній поетичній творчості нівхів відбито їхні найдавніші уявлення про будову Всесвіту, про природу, відображено життя народу. Писемна література зародилася за часів СРСР. Написано п'єси, публіцистичні твори (збірки «Тайга й тундра», 1928—1933; «Про наше життя», 1929). Найвизначніший представник нівхської літератури — В. М. Сангі. У своїх творах він зображує історичне минуле нівхів, їхній побут, становлення їх як народності. Опублікував «Нівхські легенди» (1961), «Легенди Ихміфа» (1967) тощо.
Примітки
- Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of Language — Видавництво Кембриджського університету, 1987. — С. 306. — ISBN 978-0-521-42443-1