Шанталь Шоде де Сілан

Шанталь Шоде де Сілан (9 березня 1919, Версаль — 5 вересня 2001, Грасс) — французька шахістка і піонерка жіночих шахів, міжнародна майстриня від 1950 року[1].

Шанталь Шоде де Сілан, 1962 рік

Вона навчилася грати в шахи, коли їй було дев'ять, разом із братом Бароном де Сіланом, який згодом став сильним любителем. 1932 року, коли їй було тринадцять, вона взяла участь у своєму першому чемпіонаті Франції з шахів серед жінок[2]. 1936 року, в 17 років, виграла свій перший чемпіонат[3].

1939 року вийшла заміж за Бернарда Шоде і поїхала за ним до Марокко через Другу світову війну. 1942 року вони повернулися до Франції й незабаром приєдналися до руху опору.

У 1949-50 роках представляла Францію на московському турнірі, який мав вирішити, хто стане наступницею Віри Менчик як чемпіонки світу. Шанталь Шоде де Сілан лідирувала впродовж значної частини турніру, але наприкінці втомилася, й зрештою поділила 5-7-ме місце[1] серед шістнадцяти гравчинь. Хоча вона мусила піклуватися про чотирьох дітей, але знову брала участь у жіночих чемпіонатах світу 1952 та 1955 років (Москва), а потім 1961 року (у Врняцькій Бані), поділивши відповідно 8-10-те[1], 10-13-те і 12-14-те місця[1][4]. Входила до складу національної збірної Франції на 9-й шаховій олімпіаді (чоловічій), що проходила в Дубровнику в 1950 році[1], і стала першою жінкою, яка взяла участь у цьому змаганні. Вона також стала першою жінкою, яка коли-небудь брала участь у чемпіонаті Франції з шахів (чоловіча секція), посівши сьоме місце 1947 року[5]. Її поділене третє місце 1951 року дотепер залишається найкращим результатом серед жінок на чемпіонаті Франції[6]. Брала участь у жіночій Шаховій олімпіаді 1957[1].

1970 року, невдовзі після відставки Жанни Ле Бей-Таїлі, вона стала президентом паризького шахового клубу Каїса. Вона добровільно керувала ним[1] понад тридцять років; за той час клуб виховав кілька молодих талантів, які згодом стануть сильними гросмейстерами, як-от Олів'є Рене, Елої Реланж, Мануель Апіселла, Ігор Натаф та Жоель Лотьє .

ФІДЕ надала їй звання міжнародної майстрині, коли запровадила цей титул 1950 року[1][7], а пізніше (почесного) звання гросмайстрині (1990).

Примітки
  1. В. Батура, 2016, с. 671.
  2. Le championnat de France féminin 1932 (фр.).
  3. Le championnat de France féminin 1936 (фр.).
  4. World Chess Championship for Women.
  5. Archived copy. Архів оригіналу за 8 грудня 2009. Процитовано 24 січня 2010.
  6. Vichy 1951 - 27ème championnat de France (фр.).
  7. Sunnucks, Anne, The Encyclopedia of Chess, 1970, p. 68

Література
  • В. Батура (2016). Шаховий енциклопедичний словник у 2-х томах. 2 (О-Я). Луцьк: Вежа-Друк. с. 756. ISBN 978-966-361-748-0.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.