ФІДЕ

ФІДЕ́ (фр. Fédération Internationale des Échecs, FIDE) — міжнародна організація шахістів.

ФІДЕ
Гасло	Gens Una Sumus[1]
Тип	міжнародна спортивна федераціяd спортивна федерація
Засновано	20 липня 1924
Вид спорту	шахи
Штаб-квартира	Лозанна
Місце діяльності	Земля
Членство	Global Association of International Sports Federationsd і Association of IOC Recognised International Sports Federationsd
Офіційні мови	англійська, французька, іспанська і російська
Керівник	Дворкович Аркадій Володимирович
Вебсайт	fide.com

Була створена у Парижі 20 липня 1924 року під час проведення Літніх Олімпійських ігор 1924. Має свій прапор, гімн і девіз — «Gens una sumus» (лат. Усі ми єдина сім'я). Штаб-квартира розташована у м. Афіни (Греція).

Країни-засновниці: Аргентина, Бельгія, Велика Британія, Голландія, Іспанія, Італія, Канада, Польща, Румунія, Фінляндія, Франція, Угорщина, Чехословаччина, Швейцарія та Югославія. Радянський Союз ступив до Міжнародної шахової федерації в 1947 році. Багато нових федерацій влилося до ФІДЕ у 1960-х роках. Це були переважно країни Азії, Африки та Латинської Америки. У 1987 р. об'єднувала 125 країн світу. У 2008 році членами ФІДЕ були понад 160 національних шахових федерацій. Федерація шахів України вступила до ФІДЕ в 1992 році.

До 1939 р. Міжнародна шахова федерація займалася переважно організацією проведення Всесвітніх шахових олімпіад («Турнірів націй») й чемпіонатів світу серед жінок (з 1927). З 1950 присвоює звання міжнародних гросмейстерів серед чоловіків, з 1976 — серед жінок. Після 1947-го взяла під свій контроль проведення матчів за титул чемпіона світу серед чоловіків. З 1980 — член ЮНЕСКО.

Певні суперечності були у ФІДЕ стосовно американського гравця Боббі Фішера, перша з яких відбулась 1962 року на Змаганнях кандидатів у Кюрасао, коли Фішер звинуватив радянських гравців Тіґрана Пєтросяна, Пауля Кереса та Юхима Гелера в узгодженні нічиїх в іграх поміж собою та в намові Віктора Корчного програти їм, що поставило Фішера четвертим, далеко позаду цих трьох. Гросмейстер Юрій Авербах, один з учасників тодішньої радянської делегації, у 2002 році заявив, що Пєтросян, Керес та Гелер дійсно мали таємну змову; статистичний аналіз, проведений у 2006 році, підтвердив даний висновок.