Шарлай Роман Іванович

Народився 01(13) жовтня 1898 року на хуторі Потеряйки Решетилівської волості Полтавської губернії в родині селянина-середняка, який мав земельну ділянку площею в 11 десятин. Його сім'я складалась з 14 осіб.

Шарлай Р. І. спочатку закінчив народне училище, потім послідовно — міське чотирикласне училище та фельдшерську школу. У 1918 році хлопця призвали до Червоної Гвардії у м. Кременчук, де він служив гарнізонним лікарем до 1922 року[1].

У 1922  році Роман Іванович вступив у Харківський медичний інститут (тепер  Харківський національний медичний університет), який успішно закінчив у 1927 році. По закінченні залишився у ньому на науковій роботі та працював ординатором кафедри рентгенології (1927—1929). У  грудні 1929  на пів року був відряджений до Парижу, де лікував «рентгенівський рак» пальця. Під час лікування прослухав курс онкології.

Але за  станом здоров'я йому заборонили працювати у галузі рентгенології, тому у 1930 році він перевівся на кафедру пропедевтичної терапевтичної клініки, де спочатку обіймав посаду ординатора, а потім посаду асистента (1932—1940). А у 1939  році захистив кандидатську дисертацію «Щелочно-кислотное равновесие у больных малярией и влияние его на действие ряда синтетических противомалярийных препаратов».

У 1940  році  Шарлай Роман Іванович був призваний до армії. У діючій армії він був консультантом-терапевтом, організував терапевтичну допомогу пораненим в хірургічних шпиталях. Був викладачем на  курсах удосконалення військових лікарів (1940—1942, м. Харків), а також головою військово-лікарської комісії Харківського і  Сталінградського військових округів. У 1942 році его направили на фронт, де по жовтень 1945 очолював терапевтичну службу 28-ї Армії[2] [3].

Після закінчення Великої Вітчизняної війни Шарлай був призначений головним терапевтом Білоруського Особливого військового округу. У грудні 1945 року — директором Харківського медичного інституту. Роман Іванович не хотів займати цю посаду, бо не любив специфіку даної роботи, але його вмовили. Інститут потребував глобального відновлення. За 2 роки від розрухи не залишилося і сліду. Увійшли до ладу нові будівлі, в тому числі морфологічний корпус, були відремонтовані кафедри і студентські гуртожитки. Але через стан здоров'я він займав цю посаду до серпня 1949 року.

З 1948 по 1953 року Шарлай Роман Іванович очолював кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб, а з 1953 по 1960 займав посаду завідуючого кафедри госпітальної терапії Харківського медичного інституту[4].

30 січня 1960 року, виконуючи лікарський обов'язок, Шарлай Роман Іванович загнув у автомобільній катастрофі, коли прямував на консультацію до хворого у м. Бєлгород[1].

До кола інтересів Р. І. Шарлая входили питання гастроентерології, кардіології, онкології, рентгенодіагностики, інфекційної патології, фармакотерапії. Незважаючи на повоєнні труднощі, Роман Іванович особливу увагу приділив дослідженню патогенезу виразкової хвороби. У підсумку він захистив докторську дисертацію «Нейрогуморальные факторы патогенеза язвенной болезни» у Вченій Раді Київського медичного інституту (1948).

Провів фундаментальні дослідження з вивчення виразкової хвороби, з питань патогенезу, діагностики, профілактики і лікування артеріальної гіпертонії і гіпотонії, впровадив в практичну діяльність критерії щодо виявлення передгіпертоніі, серцевої недостатності, порушень водно-електролітного обміну і функції нирок, запропонував схеми дієтичного та медикаментозного лікування на різних стадіях патології внутрішніх органов.

Роман Іванович Шарлай володів особливим талантом навчання. У своїх учнів він виховував критичне мислення і вважав, що педагог повинен навчати студентів вчитися. Шарлай вміло пояснював найскладніші захворювання. Він докладно збирав факти анамнезу, ретельно проводив дослідження і спостереження за хворим, а потім намагався пов'язати їх спільною ідеєю та знайти провідну причину хворобливих розладів і пояснити те, що відбувається на підставі біологічних законів розвитку хвороби. Ввів поняття гіпотонічної хвороби. Роман Іванович посприяв прийняттю рішення про застосування бичачої крові при лікуванні тяжкопоранених і хворих, які страждають на дистрофію і авітамінозом.

У лютому 1949 року Вища атестаційна комісія присудила йому вчену ступінь доктора медичних наук, а у червні того ж року — звання професора по кафедрі «Внутрішні хвороби».

Під керівництвом Шарлая Р. І. було підготовлено 14 кандидатів і 2 доктори медичних наук[5].

Опублікував 60 наукових праць, серед яких є 2 монографії

• «Нейрогуморальные факторы патогенеза язвенной болезни» — дисертація (1948)
• «Рак внутренних органов и борьба с ним» (1960)
• «Неотложная терапевтическая помощь при отравлениях» (1956)
• «Сравнительная оценка лечения малярии советскими препаратами»[5]

• член Вченої ради Міністерства охорони здоров'я УРСР
• член правління Всеукраїнського товариства терапевтів (1945—1960)
• заступник голови правління обласного товариства терапевтів (1945—1960)
• член Загальносоюзного координаційного комітету з раку (1955—1960)
• член редакційної колегії журналу «Врачебное дело» (1949—1960)
• головний терапевт Харківської області (протягом 15 років)

• два ордена Вітчизняної війни І ступеня (1943,1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ступеня (1945)
• орденом Червоної зірки (1944)
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За взяття Кенігсбергу»
• медаль «За взяття Берліну»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні»
• подяка від Верховного головнокомандувача за відмінні бойові дії за оволодіння Берліном (1945)[6]

1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
2. Вчені Харківського державного медичного університету / За ред. А. Я. Циганенка. — Харків: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Мала Л.Т. Шарлай Роман Іванович. С.277-279.
3. Лісовий В. М., Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович (1898—1960) / В. М. Лісовий, З. П. Петрова //  Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: біобібліографічний довідник / за заг.ред. В. М. Лісового. — Х. : ХНМУ, 2010. — 208 с. — [С. 181—182]. — Режим доступу : http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/728
4. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович (1898—1960) / З. П. Петрова // Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет / за заг. ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — 180 с., фото. — [С.133-137]. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/28095/2/К...pdf
5. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович: Директор в военной шинели / З. П. Петрова // Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — 624 c. — [С. 545—551]. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/28094
6. Петрова З. П. Шарлай Роман Иванович, 1898—1960. Директор Харьковского медицинского института, 1945—1949. Директор в военной шинели / З. П. Петрова // Служение Отечеству и долгу. — Х., 2004. — С.196-198.
7. Цыганенко А. Я. Кафедре госпитальной терапии Харьковского государственного медицинского университета — 125 лет / А. Я. Цыганенко // Экспериментальна і клінічна медицина = Экспериментальная и клиническая медицина: науково-практичний журнал / Харк. нац. мед. ун-т. — Х., 2003. — № 3-4. — С. 8-9. — Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/307

1. Керівники вищої медичної школи: Харківський національний медичний університет (українська). Харків: Харківський національний медичний університет. 2020. с. 133–137.
2. Лісовий, В. М. (ред ) (2010). Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи (укр.). ISBN 978-966-2094-16-9.
3. Володимирівна, Панченко Алла (2010). Харків’яни на чолі медичної служби фронтів у роки Великої Вітчизняної війни. Процитовано 4 листопада 2021.
4. Кафедра внутрішньої медицини №2, клінічної імунології та алергології ім. академіка Л.Т. Малої. knmu.kharkov.ua. Процитовано 4 листопада 2021.
5. Лісовий, В. М. (ред ); Капустник, В. А. (ред ); Перцева, Жаннета Миколаївна; Киричок, І. В.; Семененко, О. В. (2020). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів (укр.).
6. Експериментальна і клінічна медицина. 2003 № 3/4. 2003. Процитовано 28 квітня 2021.