Шарлотта Прусська (1831—1855)

Шарлотта з'явилась на світ 21 червня 1831 року у палаці Шонхаузен під Берліном. Вона стала первістком в родині принца Пруссії Альбрехта та його першої дружини Маріанни Нідерландської, народившись за дев'ять місяців після весілля батьків. Згодом, сім'я поповнилася сином Альбрехтом і донькою Александріною. Ще двоє дітей померли у віці немовляти.

Пруссією в цей час керував дід Шарлотти, Фрідріх Вільгельм III, Нідерландами правив інший дідусь — Віллем I. 1840-го року вони обидва померли, і престоли посіли її дядьки.

Жила родина у палаці Принца Альбрехта на Вільгельмштрассе у Берліні.[1][2]

1845-го року матір пішла із родини. Діти були залишені під нагляд батька, фактично ж ними опікувалася бездітна королева Єлизавета. У Шарлотти рано була помічена схильність до музики, для розвитку її таланту запрошували найкращіх майстрів того часу. Серед вчителів принцеси були Вільгельм Тауберт, Теодор Куллак та Юліус Штерн. Перу Шарлотти належить низка фортепіанних п'єс, пісень та військових маршів, між яких Швидкий марш (марш гвардійських кірасир) № 55 та Defiliermarsch für türkische Musik № 162.

За Шарлоттою упадав спадкоємець саксонського престолу Альберт, однак дівчина віддала перевагу іншому залицяльнику — Георгу Саксен-Мейнінгенському, який після Датсько-пруської війни продовжував робити військову кар'єру у Берліні. Наречений був кронпринцем Саксен-Мейнінгену, наразі герцогством володів його батько Бернхард II. Час заручин був нетривалим, оскільки пара женилася через взаємне кохання. З точки зору політики, шлюб також був вигідним.

Вілла Карлотта — весільний подарунок від матері

Із 24-річним Георгом Шарлотта побралася у віці 18 років. Весілля відбулося 18 травня 1850 року в палаці Шарлоттенбург у Берліні. Як весільний подарунок, молодятам було відведено північне крило Мармурового палацу в Потсдамі. Матір, що вже мала іншу сім'ю, презентувала доньці віллу на озері Комо, яку назвала її ім'ям.[3] Георг, невдовзі, зайнявся оздобленням приміщення.[4]

Союз був дуже вдалим, подружжя мало багато спільних інтересів. Обоє були пристрасно закохані у театральне мистецтво, і навіть разом брали участь у придворних аматорських спектаклях.

Жили молодята, переважно, у Берліні та Потсдамі, повертаючись до Мейнінгену для народження дітей. Всього у подружжя їх було четверо, троє з яких вийшли з віку немовляти:

• Бернхард (1851—1928) — останній герцог Саксен-Мейнінгену у 1914—1918 роках, був одружений із Шарлоттою Прусською, мали єдину доньку;
• Георг Альбрехт (1852—1855) — пішов з життя в дитячому віці за два місяці до смерті матері;
• Марія Єлизавета (1853—1923) — відома піаністка, одружена не була, дітей не мала.

Середній син Георг Альбрехт помер взимку 1955 року, коли матір була вагітна четвертою дитиною. Син народився 29 березня, однак, наступного дня і він, і Шарлотта пішли з життя.

Обох поховали на парковому цвинтарі Мейнінгену.[5] Георг був невтішним і до кінця життя не змирився із смертю коханої дружини.

Донька Марія Єлизавета успадкувала музичні здібності матері і стала відомою піаністкою.

• Ebel, Otto. Women Composers: A Biographical Handbook of Women's Work in Music. Chandler-Ebel. 1913
• Koller, Ann Marie. The Theater Duke: George II of Saxe-Meiningen and the German Stage. Stanford University Press. 1984. ISBN 0-8047-1196-8.
• Osborne, John. The Meiningen Court Theatre, 1866-1890. Cambridge University Press. 1988. ISBN 0-521-30394-X.

• Гогенцоллерни (англ.)
• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Шарлотти Прусської (англ.)
• Генеалогія Георга Саксен-Мейнінгенського (англ.)