Вільгельміна Прусська (1751—1820)

Вільгельміна Прусська (нім. Wilhelmine von Preußen), Фредеріка Софія Вільгельміна Прусська (нім. Friederike Sophie Wilhelmine von Preußen), (нар. 7 серпня 1751 пом. 9 червня 1820) прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, донька принца Пруссії Августа Вільгельма та принцеси Брауншвейг-Вольфенбюттельської Луїзи Амалії, дружина штатгальтера Нідерландів Вільгельма V.

Вільгельміна Прусська
нім. Wilhelmine von Preußen
Вільгельміна Прусська
Портрет принцеси Вільгельміни пензля Й.Г.Цізеніса, близько 1768
Оранська принцеса-консорт
Початок правління: 4 жовтня 1767
Кінець правління: 9 квітня 1806

Попередник: Анна Ганноверська
Наступник: Вільгельміна Прусська

Дата народження: 7 серпня 1751(1751-08-07)
Місце народження: Берлін, Королівство Пруссія
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 9 червня 1820(1820-06-09) (68 років)
Місце смерті: Гет-Лоо біля Апелдорна, Об'єднане королівство Нідерландів
Чоловік: Вільгельм V Оранський
Діти: Луїза, Віллем, Фредерік
Династія: Гогенцоллерни, Оранж-Нассау
Батько: Август Вільгельм Прусський
Мати: Луїза Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Біографія

Вільгельміна народилася 7 серпня 1751 року у палаці Принців в Берліні. Вона була третьою дитиною та єдиною донькою в родині принца Пруссії Августа Вільгельма та його дружини Луїзи Амалії Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Дівчинка мала старших братів Фрідріха-Вільгельма та Генріха. Родина жила у палаці Оранієнбургу. Батько помер, коли їй було 6 років.

Портрет Вільгельма V пензля Й. Г. Цізеніса

У віці 16 років Вільгельміна була видана заміж за 19-річного штатгальтера Нідерландів Вільгельма V. Союз був укладений за сприяння короля Пруссії Фрідріха II, який був дядьком нареченої. Вінчання пройшло 4 жовтня 1767 у Берліні. Живими у подружжя народилося троє дітей:

Із дядьком Фрідріхом Вільгельміна продовжувала листуватися і після весілля. Часто кореспонденція носила політичний характер. На підставі його рекомендацій, принцеса намагалася здобути політичний вплив в Нідерландах.

Під час Батавської революції Вільгельм виїхав із Гааги та переніс двір до Гет-Лоо. Коли Вільгельміна у 1787 році намагалася повернутися до столиці, то при в'їзді в місто була затримана республіканцями, які вимагали спеціальної перепустки.[1] Прусський король розцінив це як особисту образу та послав армію, аби витіснити ворогів штатгальтера на північ Франції, що йому і вдалося.

Після вторгнення до країни французів у 1794, правляча родина була змушена виїхати до Англії. Вільгельм помер у 1806 році у вигнанні. Вільгельміна повернулася до Нідерландів у 1813 році та була свідком проголошення у 1815 році її сина королем.

Померла у похилому віці в Гет-Лоо. Похована у Новій крипті у Нової церкви у Делфті.[2]

Нагороди

Генеалогія

Фрідріх I
 
Софія Шарлотта Ганноверська
 
Георг I
 
Софія Доротея Цельська
 
Фердинанд Альбрехт I
 
Крістіна Гессен-Ешвегеська
 
Людвіг Рудольф Брауншвейг-Вольфенбюттельський
 
Крістіна Луїза Еттінген-Еттінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх-Вільгельм I
 
 
 
 
 
Софія Доротея Ганноверська
 
 
 
 
 
Фердинанд Альбрехт II
 
 
 
 
 
Антуанетта Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Август Вільгельм Пруcський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Амалія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельміна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. P. L. Müller: Wilhelmine. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 232–234 (нім.)
  2. Нова церква в Делфті (англ.)

Література

  • Meindert Evers: Begegnungen mit der deutschen Kultur. Niederländisch-deutsche Beziehungen zwischen 1780 und 1920. Königshausen & Neumann, Würzburg 2006, ISBN 3-8260-3260-8, стор. 33.
  • Fr. Förster: Preußens Helden im Krieg und Frieden. Eine Geschichte Preußens seit dem großen Kurfürsten bis zum Ende der Freiheitskriege. Abteilung 2: Neuere und neueste Preußische Geschichte. (Seit dem Tode Friedrich II. bis auf unsere Tage). Band 1 (Band 3 des Gesamtwerkes). Gustav Hempel, Berlin 1851, стор. 118.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.