Шарлотта Фредеріка Нассау-Зігенська

Шарлотта Фредеріка Нассау-Зігенська (нім. Charlotte Friederike von Nassau-Siegen), (нар. 30 листопада 1702 пом. 22 липня 1785) — принцеса Нассау-Зігенська з династії Нассау, донька князя Нассау-Зігену Фрідріха Вільгельма Адольфа та ландграфині Гессен-Гомбурзької Єлизавети, друга дружина князя Ангальт-Кьотену Леопольда, а після його смерті — графа Шаумбург-Ліппе Альбрехта Вольфганга.

Шарлотта Фредеріка Нассау-Зігенська
нім. Charlotte Friederike von Nassau-Siegen
Шарлотта Фредеріка Нассау-Зігенська
Шарлотта Фредеріка на портреті пензля К. Ґ. Рінґе, 1751
7-а княгиня-консорт Ангальт-Кьотену
Початок правління: 27 червня 1725
Кінець правління: 19 листопада 1728
Інші титули: графиня Шаумбург-Ліппе
(17301748)

Попередник: Фредеріка Генрієтта Ангальт-Бернбурзька
Наступник: Емілія Промніц-Плесська

Дата народження: 30 листопада 1702(1702-11-30)
Місце народження: Зіген, Нассау-Зіген
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 22 липня 1785(1785-07-22) (82 роки)
Місце смерті: Штадтгаґен, Шаумбург-Ліппе, Священна Римська імперія
Чоловік: 1) Леопольд
2) Альбрехт Вольфганг
Діти: Від першого шлюбу: Емануель Людвіг, Леопольдіна Шарлотта
Від другого шлюбу: не було
Династія: Нассау, Асканії, Ліппе
Батько: Фрідріх Вільгельм Адольф Нассау-Зігенський
Мати: Єлизавета Франциска Гессен-Гомбурзька

Біографія

Ранні роки

Народилась 30 листопада 1702 року у Зігені. Стала первістком в родині принца Нассау-Зігенського Фрідріха Вільгельма Адольфа та його першої дружини Єлизавети Гессен-Гомбурзької, з'явившись на світ за дев'ять с половиною місяців після їхнього весілля. Мала чотирьох молодших суродженців, з яких дорослого віку досяг лише брат Фрідріх Вільгельм.

Нассау-Зіген був у 1705 році зайнятий прусськими військами, а наступного року — пфальцькими. Відбувались повстання проти регента князівства Вільгельма Гіацинта. У березні 1707 року імператор передав владу у країні Фрідріху Вільгельму Адольфу.

Шарлотта Фредеріка на гравюрі Й. К. Г. Фріча

У листопаді того ж року Шарлотта Фредеріка втратила матір перед своїм 5-річчям. Батько п'ять місяців потому одружився вдруге з Амалією Луїзою Курляндською. Від цього союзу принцеса мала восьмеро єдинокровних сиблінгів, з яких вижили сестри Вільгельміна Шарлотта, Августа Амалія, Кароліна та Єлизавета Ядвіґа.

Дівчина виховувалась своєю тіткою по матері Вільгельміною Марією Гессен-Гомбурзькою, яка у 1711 році стала дружиною графа Антона II Альденбурзького.[1] Її нова родина мешкала у Фарелі. У віці 19 років втратила і рідного батька.

Перший шлюб

У віці 22 років стала дружиною 30-річного князя Ангальт-Кьотену Леопольда. Весілля відбулося 27 червня 1725 у Веймарі. Наречений був удівцем, від першого шлюбу мав малолітню доньку. Леопольд полюбляв садівництво,[2] музику та оперу зокрема, до 1723 року його придворним капельмайстром був Йоганн Себастьян Бах.

Оселилися молодята у Кьотенському замку. У них народилося двоє спільних дітей:

  • Емануель Людвіг (16261628) — прожив 2 роки;
  • Леопольді Шарлотта (16271628) — прожила 1 рік.

У 1628 році, захворівши на віспу, померли обоє їхніх нащадків. Леопольд пішов з життя два місяці потому від цієї ж хвороби. Ангальт-Кьотен перейшов до його молодшого брата Августа Людвіга.

Другий шлюб

Названі батьки Шарлотти Фредеріки, граф і графиня Альденбурзькі, влаштували її другий шлюб.[1]

У віці 27 років принцеса стала дружиною графа Шаумбург-Ліппе Альбрехта Вольфганга, якому невдовзі виповнювався 31 рік. Весілля пройшло 26 квітня 1630 у Фарелі. Наречений також був удівцем. Від першого шлюбу мав двох малолітніх синів. Спільних дітей у подружжя не було.

Штадтгаґенський замок

Мешкала пара у Бюккебурзькому замку. У 1732 році в будівлі трапилася велика пожежа, східне та південне крила згоріли за кілька годин. Втім, протягом року замок був відновлений, а внутрішній ров засипали щебенем. Навколо був розбитий бароковий сад. У 1740 році подружжя відвідав Вольтер.[3]

Сімейне життя не було щасливим.[1] У 1732 році Альбрехт Вольфганг зустрів названу 17-річну сестру своєї дружини, Шарлотту Софію Альденбурзьку, і завів із нею роман. Влітку 1733 року вона була видана заміж і від'їхала до Гааги, але після смерті батька у 1738 році повернулася назад і розлучилася з чоловіком. До самої смерті Альбрехта Вольфганга у вересні 1748 року вона мешкала у Бюкебурзькому замку та народила графу двох синів.[4]

Після смерті чоловіка Шарлотта Фредеріка використовувалазамок Штадтгаґену як удовину резиденцію.[5][6][7] Там же і померла у похилому віці 22 липня 1785 року за часів правління Філіпа II. Похована у мавзолеї церкви Святого Мартіна у Штадтгаґені.[8]

Генеалогія

Генріх II
 
Марія Магдалена Лімбург-Штірумська
 
Адольф Нассау-Шаумбурзький
 
Єлизавета Шарлотта Гольцапфель
 
Фрідріх I
 
Маргарита Лейнінгенська
 
Якоб Кеттлер
 
Луїза Шарлотта Бранденбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм Моріц
 
 
 
 
 
Шарлотта Ернестіна Нассау-Шаумбурзька
 
 
 
 
 
Фрідріх II
 
 
 
 
 
Луїза Єлизавета Курляндська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм Адольф Нассау-Зігенський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Гессен-Гомбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Фредеріка
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Профіль на Genealogics.org (англ.)
  2. 400 років садовому мистецтву у Кьотені (нім.)
  3. Бюккебурзький замок (нім.)
  4. Біографія Шарлотти Софії Альденбурзької (нім.)
  5. Замок Штадтгаґену (нім.)
  6. Історія Штадтгаґенського замку (нім.)
  7. Friedrich Gottschalck.Die Ritterburgen Deutschlands, Том 1. Heinrichshofen, 1840. — стор. 317. (нім.)
  8. Церква Святого Мартіна у Штадтгаґені (англ.)

Література

  • Curd Ochwadt: Voltaire und die Grafen zu Schaumburg-Lippe. Bremen, Wolfenbüttel: Jacobi-Verlag 1977. ISBN 3-87447-230-2
  • Hella S. Haasse: Ich widerspreche stets. Das unbändige Leben der Gräfin Bentinck. Roman. Aus dem Niederländischen von Maria Csollány. Reinbek bei Hamburg: Wunderlich 1997. ISBN 3-8052-0580-5 – Taschenbuchausgabe: Rowohlt 1999. ISBN 3-499-22465-8
  • Frédéric Deloffre: Die Entstehung von Voltaire's 'Candide'. Von Bückeburg bis Konstantinopel. In: Schaumburg und die Welt. Zu Schaumburgs auswärtigen Beziehungen in der Geschichte. Hubert Höing. Bielefeld (u.a.) 2002, стор. 143-152. ISBN 3-89534-411-7

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.