Шарчоп

Шарчоп (дзонґ-ке ཤར་ཕྱོགས་, Вайлі shar-phyogs) — народ, що проживає в південно-східній і південній Азії.

Шарчоп
Кількість	212 500
Ареал	Бутан  Тибет  Індія
Близькі до:	монпа, нгалоп
Мова	цангла, монпа, дзонг-ке
Релігія	тибетський буддизм, бон

Найбільше поширення мають у центральному та західному Бутані, де становлять 20 % від загальної кількості населення. Більшість шарчоп розмовляють мовою цангла, яка так само поширена у народів південного Тибету[1]. Також шарчоп вивчають державну мову Бутану дзонг-ке, а деякі розмовляють асамською та гінді.

Цьому народу найближчою є культура Тибету і його жителів, яку вони перейняли в результаті тривалого контакту з ними. Більшість шапчоп сповідує тибетський буддизм і анімізм (бон)[2].

Шарчоп традиційно займаються підсічно-вогневим землеробством. Вони протягом трьох або чотирьох років саджають рис, а коли ґрунт виснажиться — рухаються далі[2]. Однак з 1969 року ця практика в Бутані була офіційно заборонена[3][4].