Шахар

Шахар (інг. Шахьар — суспільство, область, об'єднання) — союз тайпів. Інгуші після монголо-татарської навали стали об'єднуватися в союзи тейпів для більш ефективного відбиття нападів ворогів.

В умовах відсутності князівської влади і панування народної демократії це був найбільш підходящий для інгушів інститут адміністративно-політичного устрою. Роль виконавчої влади в шахарі здійснювала рада старійшин, з їхніх членів вибиралися делегати для участі в щорічних загальноінгушських зборах всіх шахарів — Мехк-Кхел — який вирішував питання зовнішньої політики інгушів.

Існувало п'ять Шахарів:

• Хамхінський шахар (Галгаєвський),
• Цоринський шахар,
• Орстхоєвський шахар,
• Джейрахський шахар,
• Мецхальський шахар (Фяппінський)[1].

Після повернення інгушів на рівнину і входження до складу Російської імперії до XIX століття значення шахарів в політичному житті інгушів втрачається, але вони продовжують грати роль при врахуванні походження того чи іншого тейпа і його спорідненості.

На зміну шахарів приходить територіальна організація:

• Лоамарой,
• Галашевці,
• Назрановці[2].