Шахнюк Володимир Потапович

Шахнюк Володимир Потапович
Народився 20 березня 1920(1920-03-20)
Славута, УНР
Помер 23 липня 2003(2003-07-23) (83 роки)
Крим, Україна
Громадянство  СРСР Україна
Національність українець
Діяльність письменник
Мова творів українська
Роки активності з 1942
Жанр Сатира, гумор

Шахнюк Володимир Потапович (нар. 20 березня 1920, Славута, УНР 23 липня 2003, Крим, Україна) — український письменник, гуморист і сатирик, публіцист. З 1962 року — член Спілки письменників України.

З біографії

Дитинство минуло в дитячому будинку. Першу освіту здобув у школі фабрично-заводського навчання. Закінчив Харківське газетне училище, у якому до речі тоді ж вчився Олесь Гончар. Згодом працював в редакціях обласних газет Вінниці, Рівного, Сімферополя. Працював також головним редактором Кримського державного видавництва, заступником головного редактора газети «Кримська правда», літературним працівником газети «Голос Криму».

Учасник Великої вітчизняної війни, рядовий боєць-зв'язківець. Нагороджений бойовими орденами та медалями.

Творчий доробок

Ще у студентські роки спробував себе як журналіст в жанрі фейлетону.

Перша гумореска «Швейк-авіатор» була надрукована у фронтовій газеті в 1942 році.

1961 року вийшла перша книга В. Шахнюка «Характер не той» (Кримвидав, 1961 р.). У подальші роки В. Шахнюк видає збірки сатиричних та гумористичних творів — «Де Макар телята пас» (видавництво «Крим», 1964), «Приємні неприємності» («Крим», 1965), «Жарти жартами» («Крим», 1968), «Пташине молоко» («Таврія», 1972), «Веселе і сумне» («Таврія», 1980), «Лотерейне нещастя» («Таврія», 1989).

В. Шахнюк виступає як письменник з гуморесками, фейлетонами та нарисами в журналі «Україна», літературному альманасі «Крим», а також на сторінках газети «Кримська світлиця».

Автор п'єс «Саранчуки», «Біля Чорного моря» та одноактових комедій «В розрізі Дон Кіхота», «Цейлонська пілюля», «Отело із Климівки» та інші.

Відгуки про творчість

Відомий літературознавець, критик Іван Зуб побачив у особі молодого письменника митця, котрий «входить в сім'ю сатириків, маючи непозичений голос і пристрасну душу войовничого недруга відсталості, рутини, косності.»

Література та джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.