Шевченко Олександр Овсійович
Олекса́ндр Овсі́йович Шевче́нко (* 10 жовтня 1924, с. Мовчанівка, Рокитнянський район, Київщина— † 20 серпня 1944, м. Ясси, Румунія) — Герой Радянського Союзу (посмертно). Командир стрілецького відділу 21-го стрілецького полку 180-ї стрілецької дивізії 27-ї армії 2-го Українського фронту.
| Олександр Овсійович Шевченко | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
10 жовтня 1924 с. Мовчанівка, Сквирський район, Київщина | ||
| Смерть |
20 серпня 1944 (19 років) м. Ясси, Румунія загинув у бою | ||
| Поховання | Румунія | ||
| Країна |
 СРСР | ||
| Рід військ | піхота | ||
| Роки служби | 1944 | ||
| Звання | сержант | ||
| Командування | Відділення | ||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||
| Нагороди |
| ||
 Шевченко Олександр Овсійович у Вікісховищі | |||
Життя і звитяга
Народився 10 жовтня 1924 року в с. Мовчанівка на Київщині. Українець.
До початку Другої світової війни закінчив середню школу. Під час окупації Київської області допомагав партизанам. В січні 1944 року, після звільнення Рокитнянського району, був призваний до лав Червоної Армії. Воював на 1-му Українському та 2-му Українському фронтах.
Серпневої ночі 1944 року в районі румунського міста Ясси лунали потужні залпи радянської артилерії. Радянські війська почали прорив довготривалої оборони ворога. На голови ворогів обрушились тисячі снарядів, мін та бомб. Підлітали в повітря бліндажі та дзоти.
На світанку 20 серпня був даний сигнал до атаки. Рота, в якій служив Шевченко, повинна була стрімким наскоком захопити сильно укріплену висоту ворога, ключову для оборони ворога.
Незважаючи на ураганний вогонь ворога, рота сміливо атакувала гітлерівців, увірвавшись до траншей та, рухаючись по проходах, в упор розстрілювала фашистів. Шевченко весь час був попереду, захоплюючи воїнів особистим прикладом. Мужньо боролися бійці його відділу.
Підім'явши ворога в першій траншеї, рота ринулася вглиб оборони ворога. Але там наступ був затриманий сильним вогнем з ворожого дзоту. Кулеметні черги прижали солдат до землі. Склалася складна ситуація. І в гіркоті та свисті куль бійці почули енергійний голос Шевченка : «За Батьківщину, вперед!».
Командир відділу ринувся першим. Солдати побігли за ним. Кожна нова перебіжка скорочувала відстань до дзоту. Ось уже залишилося 100 метрів. Зград куль усе сильнішав, загороджуючи шлях радянським воїнам. Але бойовий наказ потрібно виконати.
І тоді Шевченко прийняв рішення. Одному з солдатів він наказав вести вогонь по амбразурі, а сам підповз до дзоту. Він наближався все ближче і ближче. Бійці побачили як Шевченко з гранатою в руках кинувся вперед. Лунали постріли. Пролунали вибухи. Це сержант Шевченко кинув у дзот дві гранати. Ворожий кулемет замовк, і піхотинці кинулися в атаку. І тут кулемет застрочив знову. Тоді Олександр Овсійович Шевченко піднявся у весь ріст і своїм тілом затулив амбразуру. Похований на станції Мовилени, північно-західніше міста Ясси.
Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за героїзм проявлений в бою з німецькими загарбниками сержанту Шевченку Олександру Овсієвичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна. Навічно зарахований в списки військової частини.
Вшанування пам'яті
В місті Рокитне Київської області встановлено бюст Героя, його ім'ям названа вулиця.
В місті Таращі Київської області в честь О. О. Шевченка названо Таращанський технікум механізації та електрифікації сільського господарства.
Джерела
- Шевченко Олександр Овсійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Боевые звёзды киевлян. — Киев: Политиздат Украины, 1983.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т.2. М.:Воениз.1988.