Шевчук Леонід Володимирович

Батько Володимир Петрович ростив самостійно сина та дочку.

У часі війни — доброволець, гранатометник, 2-й взвод 1-ї роти, 81-ша окрема аеромобільна бригада, 90-й окремий аеромобільний батальйон.

20 січня група на 2-х БТРах рушила забрати поранених до АД. В умовах густого туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТРах потрапили у засідку. Під час бою БТР, який здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, В'ячеслав Мельник, Андрій Миронюк, молодший сержант Сергій Зулінський.

Похований 3 квітня 2015-го в місті Вінниця, Алея Героїв Центрального кладовища, в останню дорогу Леоніда Шевчука і Сергія Зулінського проводжали тисячі людей.

Без Леоніда лишились батько, сестра, наречена — у квітні мали побратися.

• Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
• Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
• Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» (посмертно).
• 27 травня 2015 року в місті Вінниця на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 10 (вулиця Андрія Первозванного, 22), де навчався Леонід, йому відкрито меморіальну дошку.
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[2][3].

• Шевчук Леонід Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
• Шевчук Леонід Володимирович // Український меморіал