Шейбан ібн-Ахмед
Абу'л-Манакіб Шейбан ібн-Ахмед ібн-Тулун (*أبو المناقب شيبان أحمد بن طولون, д/н —після 905) — емір Єгипту від 30 грудня 904 до 10 січня 905 року.
| Шейбан ібн-Ахмед | |
|---|---|
| Народився |
невідомо аль-Катай |
| Помер | після 905 |
| Країна |
 Єгипет |
| Національність | тюрок |
| Титул | емір |
| Посада | емір |
| Термін | 904-905 роки |
| Попередник | Гарун ібн-Хумаравейх |
| Наступник | скасовано посаду |
| Конфесія | іслам |
| Рід | Тулуніди |
| Батько | Ахмед ібн-Тулун |
| Брати, сестри | Хумаравейх ібн-Ахмед |
Життєпис
Походив з династії Тулунідів. Син Ахмеда ібн-Тулуна. Про дату народження й молоді роки немає жодних відомостей. Після повалення 30 грудня 904 року його небожа Гаруна стає новим еміром. Втім, у цей період у гирлі Нілу стояли війська Аббасидського халіфату. Спроби Шебана організувати оборону виявилися невдалими. Зрештою він залишив свою столицю аль-Катай, яку було захоплено й сплюндровано ворогом.
Шейбан відступив до старовньої столиці арабів у Єгипті — Фустату. Тут 10 січня 905 року шейбан ібн-Ахмед здався Мухаммаду ібн-Сулейману аль-Катібу, очільнику аббасидського війська. Шейбана відправлено до Багдада. Подальша доля його невідома.
Владу Тулунідів в Єгипті було скасовано, тут знову запанували Аббасиди.
Джерела
- Bianquis, Thierry, Guichard, Pierre et Tillier, Mathieu (ed.), Les débuts du monde musulman (VIIe-Xe siècle). De Muhammad aux dynasties autonomes, Nouvelle Clio, Presses Universitaires de France, Paris, 2012.