Гарун ібн-Хумаравейх

Походив з династії Тулунідів. Син Хумаравейх ібн-Ахмеда. Про дату народження немає достеменних відомостей. Після повалення його брата Джейша у листопаді 896 року, Гаруна посадили на трон військовики. Фактично владу перебрав візир Абу Джаафар ібн-Алі з найвищими військовими очільниками. Сам Гарун поринув у розпутство, пияцтво. Скориставшись цим, у 897 році війська халіфа аль-Муктадіда вдерлися до Північної Сирії. Гарун вимушений був укласти угоду, за якою поступався володіннями в Північній Сирії до міста Хомс і водночас збільшував виплату халіфу щорічної данини від 300 тис. до 450 тис. динарів.

Втім, Гарун ібн-Хумаравейх і далі безтурботно жив у своєму палаці, що призвело до деморалізації війська та спустошення скарбниці. Зрештою цим вирішив скористатися халіф, який у 904 році раптово атакував війська Гаруна в Сирії, після чого стрімко вдерся до Палестини. Послаблене військо Тулунідів не чинило значного спротиву, що дало змогу аббасідським загонам досягти Нілу. В цих умовах відбувся військовий заколот, внаслідок якого Гаруна ібн-Хумаравейха було повалено і страчено, а владу перебрав його стрийко Шейбан ібн-Ахмед.

• Kennedy, Hugh N. (2004). The Prophet and the Age of the Caliphates: The Islamic Near East from the 6th to the 11th Century (Second ed.). Harlow, UK: Pearson Education Ltd. ISBN 0-582-40525-4.
• Thierry Bianquis, "Autonomous Egypt from Ibn Ṭūlūn to Kāfūr, 868—969!, in: (Carl F. Petry ed.), The Cambridge History of Egypt, 2 voll., I, p. 108.