Шепелюк Олексій Борисович

Олексій Борисович Шепелюк — український військовик, учасник війни на сході України, майор Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Олексій Шепелюк
 Майор
Загальна інформація
Народження 19 травня 1977(1977-05-19)
Ніжин
Смерть 25 серпня 2014(2014-08-25) (37 років)
Кутейникове
Поховання Ніжин
Alma Mater Харківський військовий університет
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви Війна на сході України
Іловайський котел
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився Олексій Шепелюк 19 травня 1977 року в Ніжині. Після закінчення середньої школи майбутній офіцер вступив до Харківського військового університету.[1] Здобувши вищу освіту, з 1998 року проходив військову службу в 51-й механізованій бригаді, яка базувалась у Володимирі-Волинському, останньою посадою офіцера стала посада командира зенітно-ракетної батареї зенітного ракетного-артилерійського дивізіону.[2][3] Під час військової служби на Волині проживав у Нововолинську.[2] Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Підрозділ майора Олексія Шепелюка брав участь у боях під Іловайськом. Після здобуття Іловайська Олексій Шепелюк дістав завдання увійти до групи підсилення підрозділів Збройних сил на передовій. Група зенітників прибула на передову в розташування батальйонної групи, але саме у цей час через кордон перейшли озброєні підрозділи російських військ, які відразу ж відкрили вогонь на ураження по українських військових. Підрозділи українських військ швидко опинились у оточенні, а їхня бойова техніка була виведена з ладу. За цих умов Олексій Шепелюк разом із іншим офіцером — командиром зенітно-ракетного дивізіону Олексієм Кондесюком прийняв рішення — щоб не потрапити в полон, піти на прорив оточення. Але під час виходу з оточення підрозділ українських військ потрапив у засідку. Більшість групи прориву дістала важкі поранення, у тому числі й командир підрозділу Олексій Кондесюк. Олексій Шепелюк спробував урятувати бойового побратима, але при наближенні до свого товариша сам дістав важкі поранення. Офіцерів оточила група з 12 російських десантників. Не бажаючи здаватись у полон, українські офіцери підірвали себе гранатами разом із путінськими вояками.[1] Оскільки тіло Олексія Шепелюка не було знайдено, тривалий час він вважався зниклим безвісти.[4] Полеглий герой був похований як невідомий у Дніпропетровську, і лише 13 липня 2015 року Олексій Шепелюк був ідентифікований за аналізом ДНК.[1][2]

Прес-служба Міністерства оборони України підтвердила, що були підготовлені документи на присвоєння звання Героя України майорам Олексію Шепелюку та Олексію Кондесюку, але в останній момент їх викреслили зі списку.[1]

Після ідентифікації Олексія Шепелюка полеглий воїн був урочисто перепохований у Ніжині у Всіхсвятському соборі 18 липня 2015 року.[3]

Удома в Олексія Шепелюка залишились батьки, дружина та п'ятеро дітей.[1][3]

Вшанування пам'яті

22 вересня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

23 листопада 2018 року на честь Олексія Шепелюка в його рідному Ніжині на Стіні Героїв було встановлено меморіальну дошку.[5][6]

Пам'ятна дошка Андрію Юрзі та Олексію Шепелюку


Примітки
  1. Прощавай, майоре!
  2. Нововолинськ: ідентифікували загиблого Героя Олексія Шепелюка[недоступне посилання з серпня 2019]
  3. Нежатин: Просимо відгукнутися сьогодні. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 жовтня 2015.
  4. Список полонених та зниклих бійців 51
  5. http://nizhen.com.ua/?part_id=2&news_id=530&action=detail&n_year=&n_month=
  6. http://www.golos.com.ua/news/87048

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.