Шехеразада (Римський-Корсаков)

Римський-Корсаков створив «Шехеразаду» під враженням арабських казок «Тисячі і однієї ночі». Твір входить у рамки та традиції «Сходу» в російській музиці, що йдуть від «Руслана і Людмили» Михайла Глінки. Завдяки східного колориту, створеному за допомогою цитування східних мелодій, тим у східному дусі, імітації звучання східних інструментів і тонів «Шехеразада» за своєю формою та стилем — симфонічна сюїта, тобто циклічний музичний твір з кількох частин, написаний для симфонічного оркестру. Крім того, форма «Шехеразади» як сюїти обумовлена тим, що композитор у процесі роботи над нею створював частини музичного твору, кожна з яких мала власний програмний характер і власну назву. Але надалі «Шехеразада» як сюїта в цілому набувала характеру симфонії. В результаті, Римський-Корсаков пише єдину спільну програму симфонічної сюїти «Шехеразада», прибравши власні назви частин симфонічної сюїти і зробивши останні номерними.

«Шехеразада» — один із найпопулярніших творів Римського-Корсакова. Її музичний матеріал неодноразово використовували як основу для нових композицій у сфері як академічної, так і естрадної музики.

• 1910 року М. Фокін поставив балет «Шехеразада» на музику Римського-Корсакова. Автор лібрето, костюмів та декорацій — Леон Бакст.
• Англійська рок-група «Deep Purple» обробила першу частину «Шехеразади» як електроорганну композицію («Medley: Prelude to Happiness»), соло на органі виконав Джон Лорд. Композиція увійшла до альбому 1968 року «Shades of Deep Purple».
• Обробка сюїти входить до альбому «Konvergencie» 1971 року словацької групи «Collegium Musicum».
• 2005 року духовий оркестр Мерліна Патерсона (Г'юстон, Техас, США) створив обробку «Шехеразади» для духових інструментів.
• Трубач Волтер Мейнард Ферґюсон створив джазовий твір "Scheherazade" для труби соло та естрадно-симфонічного оркестру в основу якого були покладені деякі теми з оригінальної сюїти Римсткого-Корсакова. [1]