Шилов Афанасій Митрофанович
Афанасій Митрофанович Шилов (1892–1954) — радянський військовий діяч, генерал-лейтенант інтендантської служби.
Афанасій Митрофанович Шилов | |
---|---|
![]() | |
Народження |
1892 Харківська губернія, Російська імперія |
Смерть |
1954 Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | |
Країна |
![]() |
Рід військ | інтендантська служба |
Звання |
![]() |
Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна у Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився у 1892 році. Брав участь у Першій світовій та Громадянській війнах[1].
Служив в Червоній армії. 4 червня 1940 року постановою РНК СРСР № 945 йому присвоєне військове звання генерал-майора інтенданської служби[2]. У 1941 році — начальник інтендантського управління ПрибОВО[1].
![](../I/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BB-%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%82_%D0%A8%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2.jpg.webp)
Під час німецько-радянської війни — заступник начальника тилу Ленінградського фронту. Одночасно виконував обов'язки уповноваженого Військової ради фронту, який відповідав за забезпечення функціонування підвезення до обложеного Ленінграда продовольства і інших матеріально-технічних засобів, а в наступний період блокади виконував і обов'язки начальника Військово-автомобільної дороги (ВАД-101), названої згодом «Дорогою життя»[1].
Після зняття блокади — начальник оперативної групи тилу Ленінградського фронту[1]. З 5 жовтня 1944 року генерал-лейтенант інтенданської служби[2].
Помер у 1954 році. Похований в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі[1].