Шип (техніка)

Шип або чіп[1] у техніці  — виступ, що утворений на торцевій чи боковій поверхні деталі, котрий входить у відповідний за формою паз, провушину або гніздо іншої деталі.

Паз (гніздо) виконане в одній деталі (зліва) і шип, виконаний в іншій деталі (справа)

Призначення

Використовується як для постійного, так і для періодичного сполучення деталей споруд та машин. Може складати одне ціле з деталлю або виконуватись вставним (у цьому випадку він має назву шкант). Найчастіше шипові сполучення використовують при виготовленні дерев'яних виробів (вікна, двері, меблі), ливарних форм.

Класифікація

Згідно з ГОСТ 9330—76[2], шипові з'єднання брусків бувають кутові кінцеві, кутові серединні і кутові ящикові.

Шипи, які проходять наскрізь деталі називаються відкритими (наскрізними), а якщо гніздо не наскрізне, то шип називається глухим. Одинарні і подвійні шипи застосовують для виготовлення вікон і дверей, «ластівчин хвіст»  — для виготовлення ящиків, шухляд, тому їх ще називають ящикові з'єднання. Для міцності табуреток і столів застосовують шипи з півпотемком наскрізні і ненаскрізні (глухі). З'єднання на круглий вставний шип (шкант) застосовують при складанні ящиків і щитів меблів.

У машинобудуванні шипом інколи називають цапфу зазвичай циліндричної, конічної або сферичної форми.

Див. також

Примітки
  1. Чіп // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. ГОСТ 9330—76 Основные соединения деталей из древесины и древесных материалов. Типы и размеры

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.