Цапфа

Ца́пфа (нім. Zapfen, буквально — «палець, чіп»)  — частина вала або осі (зазвичай шліфована), що контактує з вальницею і безпосередньо сприймає навантаження від останньої. Цапфа, котра розміщена на кінці вала (ще має назву шип) зазнає навантаження у поперечному до її осі напрямку і при осьовому напрямку зусилля має назву п'ята. Цапфу, що обертається і знаходиться у середній частині вала, часто називають шийка (шийка осі колісної пари). На відміну від шийки вала цапфа (шип) не зазнає осьового кручення, а працює лише на згин, осьовий стиск та зріз.

Цапфа конічного типу з різзю на кінці
Цапфа мортири. Монумент героям Вітчизняної війни 1812 р., Вітебськ.
Цапфа гармати. 1901 р.

Цапфа є різновидом шипа, який призначений для забезпечення обертового руху. Шипи і шийки виконуються циліндричними, конічними, іноді сферичними; п'яти — кільцевими (з однією опорною площиною) іноді гребінчастим (з декількома опорними площинами). Конічна цапфа дозволяє регулювати зазор у вальниці ковзання, сферична допускає значне перекошування валу відносно вальниці. Якщо цапфа підтримується підшипником ковзання або її поверхня безпосередньо контактує з тілами кочення вальниці кочення, то для забезпечення зносостійкості поверхня цапфи повинна мати високу твердість і малу шорсткість.

В артилерії цапфа — кожний з двох невеликих циліндричних виступів на стволі гармати, який вставляють в особливе гніздо лафета[1]. Призначається для закріплення ствола на лафеті й надання йому кутів піднесення (вертикального наведення). У бронзових і чавунних гармат цапфи становлять одне ціле з тілом (монолітні), у сталевих же гармат кінця XIX — початку XX століття цапфи розташовувалися в цапфовому кільці (у гарматах, сполучених муфтами — на останніх). На карронадах цапфи були відсутні: їх заміняло вухо в нижній частині ствола, через яке проходив вертлюг. У гарматах дуже великих калібрів цапфи замінялися особливими поясками на стволі, які входять у відповідні заглибини верхньої частини станин станка[2]. На більшості сучасних гармат цапфи розташовуються на люльці, через них вона спирається на верхній станок[3].

Див. також

Примітки
  1. Цапфа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Цапфа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. 1.3 Загальна будова гармати. Типові схеми будови артилерійських гармат. elkniga.info. Процитовано 11 грудня 2017.

Джерела
  • Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин: Підручник. — Афіша. — С. 560. — ISBN 966-8013-58-1.
  • Корець М. С. Основи машинознавства: навч. посібник / М. С. Корець, А. М. Тарара, І. Г. Трегуб. — К., 2001. — 144   с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.