Шляхта на Україні

З 1908 року Липинський займається громадсько-політичною діяльністю спрямованою до навернення польської та полонізованої шляхти Правобережжя до українства.

За спогадами Дмитра Дорошенка:

Ця книжка наробила великого розголосу, — поляки її скуповували по книгарнях і нищили.

Після виходу брошури на В'ячеслава Липинського у польських газетах поширювались фальшиві свідчення щодо «пруських грошей» у тому сенсі, що він робить це за інтереси інших країн. Проте, Липинський обстоював свою гідність. І подавав позови до юридичних установ та громадських судів, відкриті листи в пресі стали його зброєю в боротьбі за чесне ім’я і власну праведну ідею.

За твором Липинського шляхта має бути не народом, а має удосконалювати його культурний та загальний рівень. При цьому, наприклад присвячені у зверенні в роботі у більшості поляки або полонізовані українці не мають відмовлятись від свого походження, рідної мови, але разом із тим переходити на українську культуру, мову, літературу тощо заради ідеї спільності проживання в Україні та подальшого формування України як держави.

Адже від тих, яким багато дано, багато й вимагається, і шляхта, якщо вона хоче залишатись на своїй позиції, якщо хоче бути шляхтою, то має бути не джурами походу народів до світла й культури, а мусить іти у їхніх перших лавах!.

І нехай нам не кажуть, що ми, повертаючись до свого народу, до свого материнського кореня, воюємо з Польщею; адже ми поборюємо в собі не польськість, а лише свої польсько-шляхетські пережитки, які зробили нас «колоністами» не лише на цій нашій землі, а навіть в історії Польщі; і в цьому скиданні з себе дірявого історичного лахміття ми йдемо на Польщу, власне, правдиву.

• Хам і Яфет

• Осташко Тетяна. В’ячеслав Липинський: жертвопринесення // Тиждень. — 2016. — 1 жовтня.

• Пересунько Тіна. В’ячеслав Липинський — про суспільні обов’язки української еліти // Газета «День». — 2015. — 1 жовтня.