Шодуарівський провулок (Житомир)

Шодуарівський провулок — провулок у Корольовському районі міста Житомира. Назва походить від прізвища мецената, шанованої особи — барона Івана Максиміліановича де Шодуара, чий маєток межував з провулком.

Шодуарівський провулок
Житомир
Місцевість Центр, Петровська Гора
Район Корольовський
Колишні назви
Беккеровський провулок, провулок Третього Інтернаціоналу
Загальні відомості
Протяжність 220 м
Поштові індекси 10008
Транспорт
Покриття асфальт
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r13574678
Мапа

Розташування

Провулок знаходиться у центральній частині міста, в історичній місцевості Петровська Гора. Поєднує Старий бульвар з вулицею Лермонтовською.

Найближчі зупинки громадського транспорту — тролейбусів та маршрутних таксі — на відстані від 250 м до 350 м.

Історія

На плані 1915 року провулок має назву Беккеровський та з'єднує вулиці Лермонтовську та Бульварну[1].

З 1927 провулку надано нову назву — провулок Третього Інтернаціоналу.[2] На плані 1941 року назва провулку — Pekert Weg. Нумерація будинків здійснювалася з Лермонтовської до Бульварної.[3]

Від 1993 року — Шодуарівський провулок. Назва пояснюється тим, що територія маєтку Шодуара межувала з провулком.[2] У радянський період перетворена на парк з атракціонами, а в 1951 році демонтовано палац Шодуара.[4]

За радянських часів праворуч провулку облаштовано Піонерський парк, утворений внаслідок знесення садиби з дохідним будинком статського радника Пратського Івана Григоровича. Пізніше, наприкінці 1960-х, в провулку з'являється атракціон «Веселі Гірки» замість будинку відомого в місті лікаря-терапевта Григорія Карповича Пивоварова.[4]

Забудова, що збереглась, сформована переважно до 1917 року. У провулку розташовані такі пам'ятники архітектури місцевого значення:

  • № 16/1 — особняк міського голови Житомира Івана Оскаровича Доманевського, 1904 року побудови[4][5] (охоронний номер 8);
  • № 3 — особняк початку XX сторіччя (охоронний номер 187).[6]

Первісний вигляд забудови у тому числі пам'яток місцевого значення, зазнав втрат.

Сучасність

Провулок протяжністю 220 м, шириною в одну смугу. Покриття — асфальт. Рух по провулку обмежений стовбчиками, встановленими як зі сторони Старого бульвару, так і з боку Лермонтовської вулиці.

Забудова провулку — переважно малоповерхова житлова та громадська.

Інфраструктура

У будинку № 4 розташовується готель «Гостинний Двір» (фактично на місці садиби першої забудовниці провулку Єкатерини Беккер[4]). Провулок оточнений Шодуарівським парком з двох сторін. Праворуч провулку — колишній «Піонерський парк» з літаком Ту-104[7], що наразі не функціонує та занепадає[8]. та іншими атракціонами. Ліворуч провулку — також парк з атракціонами, у тому числі колесо огляду.

Примітки
  1. Планъ города Житоміра. М.: 1:8400
  2. Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія. Книга І. Житомир: Волинь. с. 309. ISBN 966690084X.
  3. Plan der Stadt Shitomir vom Juli 1941
  4. Дубман, Борис. Загадка старого кладбища. proza.ru. Процитовано 24 грудня 2021.
  5. Дубман, Борис. В поисках дома Доманевского. proza.ru. Процитовано 24 грудня 2021.
  6. Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира.
  7. Дубман, Борис. Самолет маршала Жукова?. proza.ru. Процитовано 24 грудня 2021.
  8. Занепад літака Ту-104 у житомирському парку: закритий, заварений, з облущеною фарбою. www.zhitomir.info (укр.). Процитовано 24 грудня 2021.

Джерела
  1. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань».
  2. Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира / Енциклопедія Житомира. — Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-084-X.
  3. Мокрицький Г. П. Пам'ятки Житомира / Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1. — Житомир: Волинь, 2009. — 244 с. — 1000 прим. — ISBN 966-690-105-X.
  4. Борис Дубман. Загадка старого кладбища.
  5. Борис Дубман. В поисках дома Доманевского.
  6. Борис Дубман. Самолет маршала Жукова?
  7. Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.