Шопен і Жорж Санд

Шопен і Жорж Санд — подвійний портрет польського композитора і піаніста Фредерика Шопена і французької письменниці Жорж Санд пензля Ежена Делакруа.

реконструкція картини Ежена Делакруа
Шопен і Жорж Санд, 2008

Шопен і баронеса Дюдеван

Восени 1836 року Шопен познайомився з баронесою Дюдеван. Після розлучення з чоловіком вона зберегла його прізвище. Суспільству ж відоміша під літературним псевдонімом — Жорж Санд.

Їй виповнилося 34, йому — 28, але для виникнення приязні це не завада. Вони були разом вісім років. Взимку мешкали в Парижі, а влітку Дюдеван з дітьми і Шопеном переїздили до родинного маєтку в Ноан- Віку.

Маєток Нохан

Марі Аврора Саксонська - бабуня Жорж Санд у молоді роки

Маєток Нохан належав ще бабусі Аврори Дюдеван, жінці суворій, авторитарній, з грошима і зв'язками у світі. Це вона забрала дочку у Аврори, що вела ризикований і надто сміливий для жінки спосіб життя. Онука потрапила в католицький монастир, щоб не бачити частих романів і розлучень своєї матері Жорж Санд. Після розлучення з жорстоким бароном і смерті бабуні права на маєток Нохан отримала Аврора - Жорж Санд. В 20 столітті в Нохані створено літературний музей.

Подвійний портрет

Серед приятелів баронеси Дюдеван був художник Ежен Делакруа. Зрідка він писав портрети. Можливо, в один з вечорів він і побачив поряд модну письменницю і великого піаніста. Тоді й виник задум написати подвійний портрет, який взагалі унікальний для творчого доробку майстра. Адже це портрет двох митців.

Порізана картина

Шопен. 46cm x 38cm. Лувр
Санд. 79cm x 57cm. Музей Ордрупґаард, Копенгаґен

В такому вигляді картина давно вже не існує. Пихаті і жадібні до грошей власники розрізали картину Делакруа, щоби вигідно розпродати її шматки як два окремих портрети. Задум удався. І нині портрет Жорж Санд зберігається в Данії, а голова Шопена потрапила до Лувру в Парижі. На ілюстрації до статті лише копія-реконструкція порізаної колись картини.

Примітки

    Джерела

    • Б. В. Шопен (1810—1849). Опыт характеристики. М., 1922.
    • Богданов-Березовский В. М. Шопен. Краткий очерк жизни и творчества. Л., 1935.
    • Лист Ф. Ф. Шопен. М., 1956.
    • Т. Этюды Шопена. — М., 1956.
    • Ю. А. Фредерик Шопен. М., 1960.
    • А. Фредерик Шопен: Жизнь и творчество. — М., 1960.
    • Шопен. Статьи и исследования советских музыковедов. М., 1960.
    • Ивашкевич Я. Шопен. М., 1963.
    • Синявер Л. Жизнь Шопена. — М., 1966.
    • Бэлза И. Ф. Шопен. М., 1968.
    • Тюлин Ю. Н. О программности в произведениях Шопена. — М., 1968.
    • Ежевская З. Фридерик Шопен. — Варшава, 1969.
    • Шопен, каким мы его слышим / Сост. С. М. Хентова. — М., 1970.
    • Мазель Л. А. Исследования о Шопене. — М., 1971.
    • Николаев В. Шопен-педагог. — М., 1980.
    • Егорова М. Сонаты Шопена. — М., 1986.
    • Мильштейн М. И. Очерки о Шопене. М., 1987.
    • Шопен Ф. Письма, тт. 1-2. М., 1989.
    • Венок Шопену. М., 1989.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.