Штучний попит

Штучний попит — попит на те, на що за відсутності засобів вливу, попиту не існує. Має суперечливі застосування в мікроекономіці (стратегія «накачати та злити») та в рекламі.[1][2]

Попит зазвичай сприймається як штучний, коли він збільшує споживчу корисність дуже неефективно. Наприклад, лікар, що призначає непотрібні операції, створить штучний попит на них.[3] Державні витрати, що мають за головну мету забезпечення робочих місць для населення також називаються «штучним попитом».[4]

Одним із засобів створення штучного є реклама в засобах масової інформації, яка може створити штучний попит на розрекламовані товари, послуги, закони, платформи та ін.

Див. також

Примітки
  1. Strange, Adario (15 квітня 2015). Why Apple Loves Gold. Mashable. Процитовано 11 вересня 2015.
  2. Trefis Team (2 вересня 2015). Looking At The Significance Of Sirius XM's Latest $2 billion Share Repurchase Program. Forbes. Процитовано 11 вересня 2015.
  3. MacGregor, A. M. C.; MacGregor, C. C. (February 2000). Economic Theory and Physician Behavior in Bariatric Surgery. Obesity Surgery (Springer) 10 (1): 4–6. PMID 10715635. doi:10.1381/09608920060674012. Процитовано 17 липня 2016.
  4. Real Demand is Not Artificial. www.american-consensus.org. American Consensus. 2008. Процитовано 17 липня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.