Шість епох світу
Шість Епох Світу - це виклад історичної періодизації у християнстві, вперше описаний під авторством Августина Аврелія приблизно у 400 році. В основі викладу покладені християнські релігійні події, від народження Адама до Апокаліпсису. Теорія цих шести історичних періодів була широко розповсюджена у Середньовіччі, і аж до Відродження історичні праці були загалом присвячені доповненням усіх чи декількох частин цього викладу.
У викладі визнано Сім Епох, за аналогією до семи днів тижня, при цьому Сьома Епоха - це вічний спокій після Судного дня та Апокаліпсису, за аналогією до сьомого дня тижня, призначеного для спочинку. Була унормована назва Шість Епох Світу, оскільки вони були періодами історії світу, у той час коли Сьома Епоха стосувалася не цього світу і мала тривати вічно.
Шість епох
Шість Епох найкраще описав Августин Аврелій у своїй праці De catechizandis rudibus (Про настанови ненавченим), Глава 22:
- Перша Епоха: "Перша - від появи людського роду, а саме від Адама, що був першою створеною людиною на Землі, і аж до Ноя, який змайстрував ковчег у час потопу."
- Друга Епоха: "... триває від тих часів і аж до Авраама, якого називали батьком багатьох..."
- Третя Епоха: "Третя епоха триває від Авраама до царя Давида."
- Четверта Епоха: "Четверта - від Давида до того полону, коли Божі люди перейшли до Вавилону."
- П'ята Епоха: "П'ята - від того переселення і аж до пришестя Христа."
- Шоста Епоха: "З Його [Ісуса Христа] пришестям розпочалася шоста епоха."