Щаслива колонія

«Щаслива колонія» (італ. La colonia felice) — короткий утопічний роман Карло Доссі, написаний 1874 року.

Щаслива колонія
La colonia felice
Том II творів Карло Досcі з повним текстом роману «Щаслива колонія» (натисніть, щоб переглянути)
Жанр алегорія, фантастична політика, утопія, наукова фантастика
Автор Карло Доссі
Мова італійська мова
Опубліковано 1874
Видання 1874

Базуючись на ідеях автора про справедливість, його називали «своєрідним правовим романом»[1], мав величезну читацьку популярність, розпочавши обговорення проблеми позбавлення волі. Згодом (у передмові до видання 1883 року) той самий автор, який тимчасово приєднався до теорій Ломброзо, — на сторінках свого роману відкинув філантропічні ідеї[1].

Роман вважається одним з творів-передтечій італійської фантастики, що були написані у XIX столітті[2].

Сюжет

Групу правопорушників переселяють на безлюдний острів, де вони можуть жити «у вічному засланні»[3] без будь-яких правил як абсолютно вільні люди. Через короткий проміжок часу група ділиться на дві підгрупи. Одну з них очолює Гуалдо з Беккайо, сильну практичний чоловік (отримали назву «леви»), а іншу — Ароно Леттерато, інтелектуально розвинений чоловік (отримали назву «лисиці»). Розгортається війна з інтригами та зрадами між двома фракціями, з яких партія Арона виходить переможцем. Після народження своєї доньки Гуалду розуміє, що він сподівається, перш за все, на мирне життя, тому він просить у свого противника пробачення, й обидва присягаються жити мирно. Усі вигнанці збираються разом й розроблюють собі суворі закони, обравши Гуальдо та Ароно керівниками. Єдиний, хто втече, — Маріо Місті, який пізніше живе в самому житті в лісі. Єдиний, хто з цими правилами не погодився, — Маріо з Неббіозо, залишає суспільство та живе усамітнено в лісі.

Через шість років дочка Гуальдо, Форестіна, зустрічається з Маріо. Він закохується в неї, але коли Форестіна цілується з іншим хлопцем, Маріо дуже ревнує і клянеться вбити дівчину. В останній момент вона зізнається в коханні Маріо, і вони стають парою.

Зрештою з батьківщини злочинців приїжджає офіцер і вивчає розвиток колонії. Він заявляє про реабілітацію мешканців колонії, і всі святкують «започаткування „Щасливої колонії“»[4].

Примітки
  1. Dossi Carlo, La colonia felice. Biblioteca Italiana Zanichelli, Zanichelli Dizionari più. 30 gennaio 2011. Процитовано 5 maggio 2014.
  2. Valla, 2000.
  3. Carlo Dossi, La Colonia felice, a cura di Dante Isella, Milano, Adelphi, 1995, p. 535.
  4. Ibid., p. 602.

Література
  • Carlo Dossi. La colonia felice. — Luigi Perelli Editore, 1874.

Бібліографія

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.