Щитник гребенястий

Щитник гребенястий[1][2][3] (Dryopteris cristata) — вид трав'янистих рослин родини щитникові (Dryopteridaceae), поширений у помірних областях Європи й Північної Америки.

Щитник гребенястий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Polypodiineae
Родина: Щитникові (Dryopteridaceae)
Рід: Щитник (рослина) (Dryopteris)
Вид:
Щитник гребенястий (D. cristata)
Біноміальна назва
Dryopteris cristata

Опис

Багаторічна рослина 30–80 см заввишки. Сегменти 1-го порядку в контурі ланцетні, до верхівки різко звужені (у спороносних листків). У живих рослин розміщені перпендикулярно до серединного стрижня або навіть повернені нижньою поверхнею вгору. Сегментів 2-го порядку не більше 15 пар. Листки диморфні: стерильні повислі, коротші прямостоячих спороносних. Соруси численні, розміщені на б. ч. листка[2]. Стерильних листків кілька, зелені всю зиму. Черешок листка лускатий, принаймні, при основі, жовтувато-коричневі. 2n = 164[4].

Поширення

Європа: Естонія, Росія; Україна, Австрія, Ліхтенштейн, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Італія, Румунія, Сербія [вкл. Косово], Словенія, Франція, Іспанія; Північна Америка: Канада, США; також культивується[5][6]. Населяє болота, болотисті ліси або відкриті кущові водно-болотні угіддя[4].

В Україні зростає в лісах на заболочених місцях — у Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу і пн. Степу (по Дінцю і Осколу), рідко[2]. Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Волинської, Дніпропетровської, Закарпатської, Київської, Львівської, Рівненської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей[3].

Джерела
  1. Dryopteris cristata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 31. (рос.)(укр.)
  3. Андрієнко Т. Л., Перегрим М. М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. Flora of North America. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
  5. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 06.04.2018. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 06.04.2018. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.