Щоденник, лист і першокласниця

Учитель російської мови Аліджан Валійович просить п'ятикласника Улугбека передати батькові листа. Оскільки Улугбек успіхами в школі не блищить, він упевнений, що вчитель викликає батька в школу, щоб розповісти про яку-небудь витівку сина. Під тиском Мірвалі, ініціативного друга, Улугбек приховує лист від батька і починає складати список своїх витівок. На щастя, батько якраз в цей день поїхав у відрядження, і у Улугбека є тиждень на те, щоб виправитися, проте під керівництвом Мірвалі виправлення рухається погано, тому що той вважає, що замість того, щоб зізнаватися в своїх гріхах, краще вміло приховати їх.

Одного разу хлопці зустрічають заплакану першокласницю Уміду, якій поставили одиницю. Улугбек виправляє одиницю на четвірку. Коли Уміда принесла додому шість четвірок, чотири з яких поставила сама, її батько запідозрив недобре і вирішив сходити в школу для розмови з вчителькою. Хлопці, боячись викриття, підробляють лист від вчительки, в якому та, нібито, повідомляє, що два відмінника — Улугбек і Мірвалі — будуть після уроків займатися з дочкою. Вони дійсно починають займатися з Умідою. Мірвалі входить в роль учителя: надягає окуляри, в яких нічого не бачить, цитує Коменського, Гаусса, Пуассона, однак виявляється, що він не здатний пояснити навіть елементарних речей і доводить дівчинку до сліз своїм криком. Улугбек з легкістю пояснює Уміді приклад за допомогою наочних посібників — кісточок від абрикоса. В результаті Уміда почала проявляти інтерес до навчання, а коли з відрядження повертається батько Улугбека, з'ясовується, що в листі Аліджан Валійович просив його організувати для класу екскурсію на завод, і всі переживання Улугбека виявилися марними. рештою Улугбек укладає для себе, що «щастя — це коли живеш з чистою совістю і ще — коли допоможеш тому, хто слабший за тебе».