Юзеф Ґжеґож Хлопіцький

Ю́зеф Гже́гож Хлопі́цький (пол. Józef Grzegorz Chłopicki; 1771, Капустин, Волинь — 30 вересня 1854, Краків) — учасник повстання Косцюшка і наполеонівських воєн; під час Листопадового повстання 1830—1831 диктатор, фактичний командувач польських військ у битві під Гроховом.

Юзеф Ґжеґож Хлопіцький
фр. Józef Chłopicki
Народився 14 березня 1771(1771-03-14)[1][2][3] або 24 березня 1771(1771-03-24)[4]
Капустин, Старокостянтинівський район, Кам'янець-Подільська область
Помер 30 вересня 1854(1854-09-30)[1][2][3] (83 роки)
Краків, Австрійська імперія[5]
Країна  Франція
 Російська імперія
 Річ Посполита
Діяльність офіцер, політик, військовослужбовець
Знання мов французька
Учасник Наполеонівські війни
Титул барон
Військове звання генерал
Рід Q106580562?
Нагороди

Біографія
герб Нечуя

Юзеф Хлопіцький народився в місті Капустин (нинішньої Хмельницької області) у небагатій шляхетській родині. Батько — Франциск Хлопіцький, мати — дружина батька Маріанна з Ленкевичів.

Навчався в школах отців-василіян у Немирові, Вінниці, Шаргороді (звідси у 1785 році таємно втік і став до лав польського королівського війська). Згодом уже в складі російського війська брав участь в російсько-турецькій війні 1787 року. Через деякий час повертається до Польщі і 29 березня 1791 року отримує ранг хорунжого. 1792 року російські і прусські війська окуповують Польщу. Ю. Хлопіцький мужньо бився в лавах польського війська, але армію розбито. 1793 рік — новий розподіл Польщі. 1794 рік — Хлопіцький бере участь у визвольному повстанні під проводом Тадеуша Косцюшка. Капітан Ю. Хлопіцький відзначений командуванням повстанської армії за участь у битвах під Мацейовицями та під Рацлавицями. 1795 року після подавлення повстання і остаточному розподілу Польщі, Ю. Хлопіцький емігрує до революційної Франції. У цей час, 1797 рік, у складі переможної Італійської армії під командуванням генерала Наполеона Бонапарта створюються польські легіони під проводом Яна Генрика Домбровського. 19 червня 1799 року поранений у невдалій для французької армії битві проти війська О. Суворова під Требією. Проте польські легіонери не знищені, вони продовжують битися і 1801 року. Відвага Ю. Хлопіцького в штурмі м. Песк'єра відмічена генералом Н. Ш. Удіно.

Разом з легіонами Хлопіцький б'ється в кампанії 1805 року в Італії, 1806 — в Неаполітанському королівстві. Через рік поляки нарешті, після 10-12 років відсутності, повертаються на Батьківщину. Разом з Великою Армією вони б'ються у битвах під Пройсіш-Ейлау і Фрідландом. Ця кампанія знаменна для Хлопіцького. 11 червня 1807 року, за три дні до переможної битви під Фрідландом, його було призначено командувачем 1 полку Польсько-італійського легіону і присвоєно чин полковника французької армії.

10 вересня 1812 року під час авангардної перестрілки під Можайськом, Ю. Хлопіцький отримав надзвичайно важке поранення в ногу і не зміг брати участь у подальших боях, і в жовтні 1812 року його було вивезено до Франції. 31 грудня 1813 року його відправлено у відставку. У 1814 році Ю. Хлопіцький повернувся до Польщі. Тепер у вигляді Царства Польського багатостраждальна вітчизна генерала знов належала Росії. Його було запрошено до лав війська Царства Польського з присвоєнням чину генерал-лейтенанта на службі його величності Олександра І. Через конфлікти з намісником царя в Польщі великим князем Костянтином, 1818 року Ю. Хлопіцький подав у відставку.

Під час польського повстання 1830—1831 року генерал Ю. Хлопіцький командував Військом Польським і навіть обіймав посаду «диктатора» повстання. Він був поранений і ледве зміг покинути поле бою. Польське повстання 1830-31 років було придушене.

Битва під Гроховом (1831)

Стан здоров'я генерала не дозволив йому брати участь в подальшій боротьбі за свободу і незалежність Польщі. Решту днів Юзеф Хлопіцький провів у Кракові, що був під владою Австро-Угорщини. Помер у Кракові 21 (чи 30[6]) вересня 1854 року, похований в місті Кшешовіце.

Примітки
  1. http://www.britannica.com/biography/Jozef-Chlopicki
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Dr. Constant v. Wurzbach Chlopicki, Joseph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 2. — S. 346.
  5. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119311593 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Pawłowski Bronisław. Chłopicki Józef Grzegorz… — S. 313.

Література
  • Борщак Ілько. Наполеон і Україна. — Львів, 1937.
  • Руденко Олекса. Вітчизняна війна 1812 року. Польський рахунок.
  • Коленкур де Арман. Поход Наполеона на Россию. — Смоленск, 1991. (рос.)
  • Соколов О. В. Армия Наполеона. — СПБ., 1999. (рос.)
  • Brandt H. Von. Souveniers d'un officier polonaise. Scenes de la vie militaire en Espagne et Russie (1808—1812). — Paris, 1877. (фр.)
  • Brandys Marian. Koniec świata szwoleżerów. — Warszawa, 1974. (пол.)
  • Chelminski J. Malibran A. L'armee du Duche de Varsovie 1807—1815. — Paris, 1913. (фр.)
  • Gembarzewski Bronisław. з серії Zolniez polskie. Woisko polskie 1807—1814. — W., 1905/1967. (пол.)
  • Kukiel Marian. Dzieje oręża polskiego w epoce napoleońskiej. — Poznań, 1912. (пол.)
  • Kukiel Marian. Dzieje oręża polskiego w epoce napoleońskiej 1795—1815. — Warszawa, 1912. (пол.)
  • Mała Encyklopedia Wojskowa. — Warszawa : Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1967. — Wydanie I. — Tom 2. (пол.)
  • Nieuwazny Andrzej. My z Napoleonem. — seria «A to Polska wlasne». — WROCŁAW, 1999. (пол.)
  • Pawłowski Bronisław. Chłopicki Józef Grzegorz, h. Nieczuja (1771—1854) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — t. 3. — 480 s. (репринт 1989 р.) — S. 310—313. — ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
  • Skrypt historyczny Stowarzyszenia Historycznego Legionów Polskich i Legii Polsko-Włoskiej w Nysie / pod red. Marek Szczerski, kpt. Tomek. — Nysa, 2010. (пол.)
  • Szenic Stanisław. Generał Józef Chłopicki 1771—1854. — Warszawa, 1971. (пол.)
  • Żaliński Henryk. Stracone szanse. — Warszawa, 1982. — ISBN 83-11-06829-1. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.