Юліус Гюттер

Проходив практику у земельному суді, з 1795 року юрисконсульт Тарновського земського суду, з 1796 року земельний радник; з 1802 року член львівського Ляндрату; під час франко-австрійської війни 1809 року узятий в заручники польським загоном генерала Александра Рожнецького, звільнений у 1810 році. У 1807—1823 роках директор філософського факультету, у 1820/1821 академічному році ректор Львівського університету та голова університетської Консисторії (Сенату), ц. і к. радник шляхетського та апеляційного судів, з 1823 року віце-президент апеляційного суду, депутат Галицького станового сейму, згодом ц. і к. надвірний радник найвищої категорії.[1]

Під час керівництва філософським факультетом зумів перетворити його на основний в університеті, дбав про будівництво нового корпусу, організацію та комплектування бібліотеки Львівського університету, організацію нових кафедр, зокрема, вищої математики, астрономії, естетики та історії культури і мистецтв, загальної та польської літератури, історії філософії, археології та нумізматики, старослов'янської дипломатики, геральдики. Перед австрійською владою доводив важливість вивчення польської та інших слов'янських мов, у тому числі української, у Львові. Після відновлення прав Львівського університету 1817 року як директор філософського факультету клопотав про створення кафедри хімії та ботаніки, розширення колекції кабінетів фізики та натуральної історії. Прихильник створення польського театру у Львові. Згодом (не пізніше 1825) переїхав до Богемії.[1]

Автор праці «Dankrede für die Dekorierung des Professors Franz Kodesch mit einer goldenen Ehrenmedaille» (Львів 1813).[1]

• Encyclopedia. Львівський національний університет імені Івана Франка: в 2 т / Львівський національний університет імені Івана Франка; вид. рада: І. О. Вакарчук (голова) та ін. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — Т. 1: А—К. — 716 с. — ISBN 978-966-613-892-0.