Юліуш Струтинський
| Юліуш Струтинський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Juliusz Strutyński | ||||
| Псевдо | Берліч Сас | |||
| Народився |
1 липня 1810 Липовці | |||
| Помер |
23 березня 1878 (67 років) Скерневичі | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Юліуш Ксаверій Лукаш Струтинський гербу Сас (пол. Juliusz Ksawery Łukasz Strutyński, 1 липня 1810, Липовець, тепер Вінницька область, Україна — 23 березня 1878) — польський письменник українського походження, поет доби романтизму. Один із яскравих представників «української школи». У літературі виступав під псевдонімом Берліча Саса.
Життєпис
Народився 1 липня 1810 в селі Липовці, нині Вінницька обл.) в заможній шляхетській родині. Батько Фелікс — зем'янин, масон, віолончеліст-аматор. Мати — дружина батька княжна Кароліна Любомирська гербу Дружина[1].
Родина відразу після його народження переїхала до маєтку в Теолині, а далі у 1816 через хворобу матері переїздять до Здовблиці, де був на вихованні бабусі. У цьому ж році вступив до Вищої гімназії у Кременці на Волині (діяла у приміщенні колишнього єзуїтського колегіуму), де навчався впродовж чотирьох років.
У 1821 році втрачає матір, і його віддають на виховання до другої бабусі Іоанни Струтинської. Пізніше своє життя, проведене з бабусями, Струтинський описав у автобіографічній повісті «Dwie Babki».
Після смерті матері у 1845 виїхав на Кавказ, а з квітня 1846 перебував у Петербурзі. Упродовж свого життя багато подорожував, стрімко розвивав військову кар'єру. Став ад'ютантом генерала Бібікова.
У 1848 письменник пережив тяжку хворобу, що стала на заваді до отримання ним посади в армії короля Вюртемберзького. Зіткнувшись із матеріальними труднощами та втративши свій родинний маєток у Білорусі, у 1869-му залишив Росію та повернувся до рідного села Липовці, де під псевдонімом Берліча Саса підписував свої поетичні твори та щоденники, у яких спирався на досвід письменника Генрика Жевуського, репрезентанта жанру романтичної ґавенди. У цьому ж році Струтинський надрукував гавенду (розповідь) «Ukraina. Obrazki czasu i ludzi» у газеті «Dzіennik Literacki».
У 1873 переїхав до Кракова, де вів літературну діяльність, а через рік вийшла друком його книга «Mozaika, gawędy szlacheckiej z lat ubiegłych».
У 23 березня 1878 під час подорожі з Кракова до Петербурга письменник помер у Скерневичах. Місце його поховання залишається невідомим.
Родина
Одружувався тричі. Саме завдяки зусиллям його останньої дружини Олександри Парфенової уже після смерті письменника було видано том його поезій під назвою «Poezja Berlicza Sasa i wspomnienie jego wierszem», де проявився характерний для автора мемуаристичний стиль. Особливістю виданої збірки стало включення до поезій біографічних деталей із життя автора та описів середовища його перебування.
Примітки
Джерела
- Baworowski W. Jak powstały pamiętnik Seweryna Soplicy// Czas. 1866. — № 67.
- Grabowsk M. O szkole ukraińskiej poezji// Literatuka i krytyka. — Wilno, 1840. — T. 1.