Юрушев Леонід Леонідович

Леонід Леонідович Юрушев (нар. 1946, Сталіно, Українська РСР) — український підприємець грецького походження, пов'язаний з оточенням Януковича та єнакієвським бандитським угрупуванням 1990-х років.[1][2] Мільярдер, власник ПАТ «Дніпровагонрембуд», «Коростенський завод МДФ», «InterContinental Kiev», «Fairmont Grand Hotel Kyiv», девелоперської компанії «Ярославів Вал», «Української Холдингової лісопильної Компанії» і компанії «Скандинавія». Співвласник Кременчуцького сталеливарного заводу. Колишній співвласник банку «Форум», бізнес-центру «Леонардо».

Леонід Леонідович Юрушев
Народився 16 лютого 1946(1946-02-16) (75 років)
м. Сталіно, Українська РСР
Громадянство Греція
Національність грек
Місце проживання Відень, Київ
Діяльність бізнесмен
Знання мов грецька
Партія безпартійний
У шлюбі з Юрушева Наталія
Діти Анастасія, Єлизавета


Біографія

Народився 16 лютого 1946 року в Донецьку в родині етнічних греків.

Після закінчення школи навчався в інституті. Проходив службу в збройних силах.

Трудову діяльність розпочав в чотирнадцятирічному віці, працюючи на Донецькій меблевій фабриці.

Після проходження служби в армії, працював на будівництві промислових підприємств в Середній Азії і на Кавказі.

Після прийняття в 1988 році закону «Про кооперацію в СРСР», став засновником цілої низки перших в УРСР кооперативів у сфері виробництва товарів народного споживання.

На початку 1990-х років став одним з перших великих підприємців Донбасу.

З 1996 року є громадянином Греції.

З 1993 по 2005 роки проживав у Відні (Австрія) і займався інвестиційним бізнесом в Європі.

До України Юрушев повернувся в 2005 році і вже незабаром активно зайнявся бізнесом. Він входить до найзаможніших людей країни.

Сім'я

Одружений, дружина — Юрушева Наталія. Доньки — Анастасія Жолінська та Єлизавета Юрушева беруть участь в управлінні бізнесом батька.

Корупція

За даними розслідування Схеми, заробляв на державній транспортній галузі (авіаперельоти та залізниця) завдяки близьким зв'язкам з Арсенієм Яценюком.[3]

Бізнес

У сферу бізнес-інтересів Юрушева входять комерційна нерухомість, деревообробка, машинобудування, будівництво та виробництво будівельних конструкцій.

Після продажу в 2007 році банку «Форум» німецькому «Commerzbank», Юрушев інвестував виручені кошти в будівництво готелів «InterContinental» і «Fairmont», а також в створення «Коростенського Заводу МДФ» та логістичного центру в селі Мартусівка Бориспільського району Київської області.

З 2006 року, за версіями різних українських бізнес-видань, Леонід Юрушев починає фігурувати в рейтингах найбагатших людей України.

Політична діяльність

На думку ряду експертів і журналістів, є одним з найменш публічних, але в той же час, найбільш впливових українських бізнесменів.

У пресі неодноразово з'являлася інформація про те, що Леонід Юрушев є інвестором Арсенія Яценюка[4], однак сам Юрушев принципово заперечує подібну інформацію.[джерело?]

Оцінка статків

2007 рік – 13 місце в списку 100 найбагатших людей України зі статком 940 млн дол., за версією видання Фокус[5];

2008 рік – 15 місце в списку 130 найбагатших людей України зі статком 1,270 млрд дол., за версією видання Фокус[6];

2009 рік  — 10 місце в списку 150 найбагатших людей України зі статком 663,2 млн дол., за версією видання Фокус[7];

2010 рік  — 10 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 810 млн дол., за версією видання Фокус[8];

2011 рік — 22 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 979 млн дол., за версією видання Фокус[9];

2012 рік — 18 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 1,013 млрд дол., за версією видання Фокус[10];

2013 рік — 17 місце в рейтингу 200 найбагатших людей України зі статком 1,027 млрд дол., за версією видання Фокус[11];

2014 рік — 10 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 1,227 млрд дол., за версією видання Фокус[12];

2015 рік — 7 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 900 млн дол., за версією видання Фокус[13];

2016 рік — 12 місце в рейтингу 100 найбагатших людей України зі статком 631 млн дол., за версією видання Фокус[14].

Примітки
  1. Арсений Яценюк: источники финансирования. Українська правда (укр.). Процитовано 23 липня 2021.
  2. Інформаційне управління апарату Верховної Ради України (22 липня 2009). ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ У ДЗЕРКАЛІ ЗМІ. Верхона Рада України (українською). ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. ІНФОРМАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ. Процитовано 23 липня 2021.
  3. Інфраструктура для олігарха Леоніда Юрушева (розслідування). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 23 липня 2021.
  4. Goshovska, Valentyna; Pashko, Liudmyla; Danilenko, Lidia (21 вересня 2019). ПОСИЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ЯК УМОВА ПОДОЛАННЯ КРИЗИ ВІТЧИЗНЯНОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України 0 (1). с. 31–42. ISSN 2706-9923. doi:10.36030/2664-3618-2019-1-31-42. Процитовано 23 липня 2021.
  5. 100 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  6. 130 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  7. 150 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  8. 200 найбагатших людей України. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  9. 200 найбагатших людей України 2011 года. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  10. 200 найбагатших людей України 2012 года. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  11. 200 найбагатших людей України. Рейтинг Фокуса - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  12. Фокус опубликовал рейтинг 100 найбагатших людей України - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  13. «Фокус» представляет «100 найбагатших людей України» - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
  14. 100 найбагатших людей України. Полный список - ФОКУС. ФОКУС. Процитовано 17 травня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.