Якубович Микола Мартинович

Микола Мартинович Якубович (1817, Полтавська губернія – 19 січня 1879, Петербург)  — гістолог і фізіолог, випускник Харківського університету, професор.

Якубович Микола Мартинович
Народився 1817
Полтавська губернія
Помер 19 січня 1879(1879-01-19)
Петербург
Країна  Російська імперія
Діяльність фізіолог
Alma mater Харківський Університет
Галузь гістологія
Заклад Петербурзька медико-хірургічна академія
Членство Леопольдина

Життєпис

Народився в сім'ї небагатого дворянина, поміщика. Закінчив Катеринославський пансіон та вступив на медичний факультет Харківського університету, обравши своєю спеціальністю жіночі хвороби.

У 1838 р. закінчив університет і був залишений при університетській акушерській клініці ординатором. У 1839 р. був призначений ординатором терапевтичного відділення Харківської університетської клініки і працював асистентом знаменитого в той час професора хірургії та офтальмології Ванцеті.

У 1839 р. відмовився від посади ординатора та поїхав в Дерптський університет, який славився своїм медичним факультетом.

У 1848 р. захистив дисертацію «De saliva» («Про слину») і був удостоєний ступеня доктора. Працював помічником прозектора при анатомічному театрі університету.

У 1851 р. приїхав до Петербурга та обійняв посаду лікаря будинку убогих і спостерігача за дівочими школами в медичному відношенні відомства Імператорського чоловіколюбного товариства. Крім того, він зайнявся практикою. У 1852 р був прийнятий військовим лікарем до 1-го військово-сухопутного Петербурзького госпіталю та прикомандирований до військово-медичного департаменту для занять при редакції «Військово-Медичного Журналу».

У 1853 р. призначений ад'юнкт-професором кафедри гістології та історії розвитку організму в Медико-хірургічній академії. Щоб поставити викладання цих предметів на належну висоту, попросив направити його кордон «для удосконалення у викладанні». Займався науковою роботою в галузі гістології в Бреславі та Берліні. Опублікував ряд робіт, присвячених будові головного і спинного мозку, за які Паризька медична академія присудила йому Монтіонівську премію. Відомий французький фізіолог Клод Бернар запропонував Якубовичу залишитися в Парижі в якості асистента кафедри фізіології, проте той повернувся до Петербурга.

Після повернення з-за кордону, в 1860 р. був обраний ординарним професором по кафедрі гістології Медико-хірургічної академії, звільнившись з посади ординатора при госпіталі. У 1862 р. був обраний почесним членом військово-медичного вченого комітету.

Прослуживши в академії 15 років, в 1869 р. вийшов у відставку через хворобу. З 1871 р. був неодмінним членом військово-медичного вченого комітету і до останніх днів працював в ньому.

Помер в Петербурзі, на 62-му році від народження. Тіло поховано на кладовищі Воскресенського дівочого монастиря.

Іменем вченого названо додаткове ядро окорухового нерва (nucleus oculomotorius accessorius, Якубовича — Вестфаля — Едінгера ядро) — ядро, що містить нейрони, аксони яких утворюють парасимпатичні волокна, що іннервують сфінктер зіниці та реснічний м'яз; входить до складу ядра окорухового нерва[1].

Праці

  • Краткий отчет о научной деятельности в 1858—1859 академическом году в Париже (1859 г.)
  • Микроскопическое исследование начал нервов в большом мозгу (совместно с акад. В. Ф. Овсянниковым, 1855)
  • Микроскопическое исследование начал нервов в спинном и продолговатом мозге, о чувствительных и симпатических ячейках в нем и пр. (1856)
  • О тончайшем строении черепного и спинного мозга (1857)
  • Отчет о путешествии за границу (1860)
  • О периферическом окончании нервов (1860)
  • Исторический очерк вопроса об органической ячейке вообще и мозговой в особенности (1861)

Примітки

  1. Кубарко, Алексей; Переверзев, Владимир; Семенович, Анатолий (5 вересня 2017). Нормальная физиология. Часть 1 (рос.). Litres. ISBN 978-5-04-023426-4.

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.